Становлення і розвиток систем стратегічної протиракетної оборони: досвід провідних держав світу - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Робота виконана на кафедрі історії, теорії та практики культури Національного університету «Львівська політехніка». Захист відбудеться «30» травня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.15 у Національному університеті «Львівська політехніка» (79013, м. З дисертацією можна ознайомитися у науково-технічній бібліотеці Національного університету «Львівська політехніка» (79013, м.Наприкінці XX - початку XXI століття спостерігається новий етап розвитку військової справи, сутнісними особливостями якого стало розроблення провідними країнами світу принципово нових напрямів військової діяльності, орієнтованих на якісне покращення озброєнь і військової техніки, форм та способів бойового застосування військ на основі нових технологій. Саме тому зі всієї сукупності стратегічних систем зброї, які перебувають на озброєнні армій розвинених держав світу на рубежі XX - XXI століття, велику роль у справі попередження збройних конфліктів або війни відіграють системи виявлення ракетного нападу, попередження про нього та супроводження ракет, які атакують, на рівні автоматизації управління пуском антиракет - системи протиракетної оборони. Актуальність дисертаційної роботи полягає у тому, що враховуючи національну стратегію безпеки України, кінцевою метою якої є повномасштабна інтеграція до європейських та євроатлантичних структур безпеки, вивчення становлення, розвитку та удосконалення систем боротьби з міжконтинентальними балістичними ракетами, впливу цього процесу на створення архітектури сучасної системи безпеки - актуальне завдання не лише для істориків, а й для сучасних політологів, а його висновки має враховувати військово-політичне керівництво незалежної України. Саме цей проміжок часу відзначався появою новітньої стратегічної зброї масового ураження - ракетно-ядерних систем, що призвело до суттєвої трансформації сфери національної безпеки провідних країн світу, докорінної зміни відносин між Сходом та Заходом, розроблення нової стратегії і тактики військового мистецтва, розроблення, створення та впровадження систем стратегічної протиракетної оборони. узагальнити досвід створення систем стратегічної протиракетної оборони провідними державами світу на початку XXI століття, заходи військово-політичного керівництва цих країн у галузі протиракетної оборони та можливу участь України у створенні системи протиракетної оборони європейського континенту.У Вступі подано загальну характеристику дисертаційної роботи: обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено обєкт і предмет дослідження, звязок роботи з науковими програмами, зясовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, визначено особистий внесок здобувача, наведено інформацію щодо апробації результатів дослідження і їх публікації. Ключова роль у вирішенні завдань захисту території будь-якої держави від ураження ракетно-ядерною зброєю належить вогневим комплексам протиракет, які становлять основу протиракетної оборони вищих ланок державного і військового керівництва, найважливіших обєктів економіки та інфраструктури країни, обєктів збройних сил. Однак вивчаючи у контексті означеної теми дисертації наукову літературу часів СРСР, а вона становить переважну частину всього масиву джерел, автор дійшов висновку, що в радянській історіографії наявний тільки фактаж, який стосується лише процесу становлення, розвитку і удосконалення ракетно-ядерної зброї та протиракетної оборони США, здебільшого ідеологічно забарвлений, що не дозволяє мати повну уяву щодо предмету дослідження. Що стосується історії створення та удосконалення ракетно-ядерної зброї СРСР та радянських систем, протидії їм, то під час існування Радянського Союзу будь-які відомості у ракетній та протиракетній галузі надійно охоронялися грифом “державна таємниця” і не підлягали публікації у пресі або спеціалізованих наукових виданнях. Демократичні процеси, які відбуваються в державах, що виникали на теренах колишнього СРСР, відкрили перед науковцями широкі можливості для вивчення тих періодів чи подій, які тривалий час були “білими плямами” в історії Збройних Сил Радянського Союзу та зовнішньополітичній діяльності військово-політичного керівництва держави.Комплекс методів, що був використаний для вирішення поставлених завдань, дозволив отримати наукові результати, які відображені у таких положеннях: Темпи зростання та удосконалення ракетно-ядерного арсеналу США і СРСР переконливо свідчили: розвиток і впровадження систем оборони від ракетно-ядерної зброї неминуче вели до зростання і удосконалення наступальних озброєнь, а це, у свою чергу, не тільки нейтралізувало покращення оборони, але й ще більше прискорювало гонку озброєнь, загострювало напруження і робило втрати, які очікувалися у випадку війни, ще більш страхітливими.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ