Становлення і розвиток органів дізнання і досудового слідства в Україні (1917-60-ті роки ХХ століття) - Автореферат

Становлення і розвиток органів дізнання і досудового слідства в Україні (1917-60-ті роки ХХ століття)Робота виконана на кафедрі історії держави та права Національної академії внутрішніх справ України, МВС України. Науковий керівник доктор історичних наук, професор Кузьминець Олександр Васильович Національна академія внутрішніх справ України, начальник кафедри історії держави та права Ярослава Мудрого, завідувач кафедри історії держави і права України і зарубіжних країн кандидат юридичних наук, доцент Тимченко Сергій Михайлович Київський інститут внутрішніх справ, доцент кафедри історії держави та права. Захист відбудеться 11.09.2003 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 у Національній академії внутрішніх справ України (03035, м.Від ефективності діяльності органів дізнання та слідства, чіткого розмежування їх компетенцій, від ініціативи та професійного уміння слідчих правильно, на діловій основі збудувати взаємовідносини з оперативними підрозділами ОВС та Служби безпеки залежить успіх їх роботи по боротьбі із злочинністю. В той же час, питання організації органів розслідування на основі аналізу кримінально-процесуального законодавства УРСР та узагальнення практики застосування цього законодавства органами дізнання та досудового слідства комплексно не досліджувались. Одержані в ході його вивчення результати можуть бути використані для вдосконалення організації роботи органів дізнання та досудового слідства на сучасному етапі, а також у науковій та педагогічній діяльності. Важливість наукової розробки цієї теми викликана ще й тим, що комплексне її дослідження на підставі вивчення даних слідчо-судової практики у поєднанні із досягненнями вітчизняних та зарубіжних наук історико-правового та кримінально-процесуального циклу, дозволить запропонувати практиці нові форми організації та структурної побудови органів досудового слідства, що відповідатимуть сучасному рівню розвитку науки та можуть бути практично втілені у законотворчий процес та практичну діяльність. Для досягнення мети дисертаційного дослідження дисертант поставив такі завдання: на підставі аналізу діючих нормативних джерел, слідчої та судової практики дослідити історичні особливості функціонування системи органів дізнання та досудового слідства, її ланки та шляхи їх реформування, основні етапи реформування досудового слідства протягом історичного розвитку правоохоронної системи нашої держави;У вступі обґрунтовується актуальність та новизна теми дослідження, визначаються його мета та завдання, обєкт, предмет, методологічна, емпірична і науково-теоретична основи, звязок з науковими програмами, показана теоретична та практична значимість одержаних результатів, їх впровадження та апробація, наведені дані про публікації і структуру дисертації. Перший розділ “Діяльність слідчих органів у перші роки української революції” складається з трьох підрозділів, присвячених вивченню історичних передумов та еволюції органів досудового слідства в період 1917-60-тих років ХХ століття, а також дослідженню процесів формування та трансформації кримінально-процесуального законодавства, що регулювало їх діяльність. У першому підрозділі “Зміни в соціально-політичному становищі України як основна передумова реформування органів попереднього слідства” автор проаналізував процеси створення та функціонування органів досудового слідства за часів національно-визвольних змагань в Україні протягом 1917-1921 рр. Спираючись на архівні дані та літературні джерела, дисертант піддає науковому аналізу проект національної правоохоронної концепції, запропонованої за часів гетьмана П. У другому підрозділі “Створення слідчого апарату радянської України як альтернативи слідчим органам Української Народної Республіки” автор проводить короткий історичний огляд становлення й розвитку органів досудового слідства в Україні з часів Київської Русі до встановлення радянської влади у 1918 р. Піддавши аналізу правові форми існування органів кримінальної юрисдикції у історичному розрізі їх становлення й розвитку, автор обґрунтовує тезу, що під час національно-визвольних перетворень 1917-1918 рр. в Україні формально вже було створено відповідні інституції та нормативну базу їх діяльності.Наряду зі зростанням кількості скоєних злочинів (у порівнянні з 1972 р. кількість скоєних злочинів у 1999 р. збільшилась на 311%) і появою нових їх видів, зростає навантаження слідчих, а умови для успішної роботи по розкриттю злочинів та соціальне забезпечення працівників ОВС значно погіршились. При уважному аналізі підслідності слідчих прокуратури і слідчих ОВС можемо прийти до висновку, що розгалуження досудового слідства веде до зайвої паралельності, збільшенню термінів розгляду справ і, як наслідок, віддалення моменту судового розгляду справи і призначення покарання винному. Відомча відокремленність органів досудового слідства досить часто призводить до неузгодженості їх дій, відсутності взаємодії між працівниками міліції та слідчими прокуратури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ