Станoвлення і розвиток iнтернатних закладiв освiти в Криму (1920-2000 роки) - Автореферат

Становлення і розвиток інтернатних закладів освіти в Криму (1920-2000 роки)Час поставив перед державою нові освітні вимоги, реалізація яких знайшла відображення в законах України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про дошкільну освіту”, „Про охорону дитинства”, державних програмах „Освіта” (Україна XXI століття), „Діти України”, Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті. Багатогранність і складність завдань, що стоять сьогодні перед суспільством (зубожіння народу, різке збільшення захворювань серед дітей, соціальне сирітство, безпритульність, зростання дитячої злочинності), вимагають від органів освіти, педагогічної науки нових нестандартних підходів до розвязання проблем навчання, виховання, оздоровлення, соціального захисту й матеріального забезпечення цієї категорії дітей і підлітків. Дослідження проведене на основі аналізу діяльності інтернатних закладів освіти Криму в 1920 - 2000 рр. Саме в цей період розроблялися важливі проблеми навчання, виховання, трудової підготовки дітей, були втілені в життя конкретні заходи щодо зміцнення матеріально-технічної бази, поліпшення складу керівних і педагогічних робітників, удосконалення навчально-виховного процесу. Вищевикладене дозволяє зробити висновок, що вибір теми дослідження зумовлений, по-перше, її актуальністю у звязку з необхідністю подальшої розробки проблем розвитку інтернатних закладів з опорою на позитивний досвід, накопичений дитячими будинками й школами-інтернатами на першому етапі їхнього існування; по-друге, недостатньою вивченістю цього питання в історико-педагогічній літературі, оскільки дотепер немає спеціального дослідження, у якому б висвітлювався процес становлення й розвитку інтернатних закладів в Україні в цілому й у Криму зокрема. Методологічну основу дослідження складають філософські ідеї про взаємозвязок і взаємозумовленість явищ і необхідності їхнього вивчення в конкретних історичних умовах, основні положення загальної теорії системи й системного підходу до цілісних педагогічних процесів і явищ; фундаментальні принципи цілісності, структурності, динамічності; філософські й соціально-педагогічні положення про соціальну сутність освіти й виховання; Закони України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про дошкільну освіту”, „Про охорону дитинства”, Державна національна програма „Освіта” (Україна XXI століття), програма „Діти України”, Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ ст.Необхідність створення й розвитку мережі інтернатних закладів в Криму в досліджуваний період зумовлювалася перш за все передумовами соціально-економічного характеру, що особливо виявились у складний воєнний і повоєнний час, під час голодоморів, у період відновлення народного господарства. Збільшення дітей-сиріт, хворих дітей і дітей з хибами в розвитку, зростання дитячої злочинності й безпритульності, проблеми неповних сімей змушують наполягати на доцільності організації інтернатних навчально-виховних закладів, їхнього подальшого розвитку й удосконалення в сучасних умовах. Теоретичне обґрунтування становлення й розвитку інтернатних закладів було дано в працях видатних діячів освіти кінця XVIII - першої половини ХІХ ст., представників суспільно-педагогічного руху другої половини ХІХ ст., які розкрили суспільну сутність виховання, досліджували теоретичні аспекти діяльності виховних і сирітських будинків, дитячих притулків, а також учених-педагогів першої чверті ХХ ст., які розробили ідею соціального виховання підростаючих поколінь. На перших двох етапах свого існування (20 - 30-ті рр. і 40 - перша половина 50-х рр.) інтернатні заклади виконували функцію притулків для знедолених дітей і вирішували завдання порятунку дитячого населення. Пріоритетного значення набуває удосконалення навчально-виховного процесу й лікувально-реабілітаційної роботи інтернатних закладів.