Становлення і розвиток адміністративної субкультури в Україні - Автореферат

Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукАдміністративна субкультура - знання, традиції, звичаї, менталітет, правова, політична, моральна свідомість як специфічна підсистема загальної культури народу, виконує важливу функцію внутрішнього регулятива діяльності працівників державного апарату. У дисертації досліджується ґенеза поняття адміністративної субкультури в історії соціальної філософії і на основі методів структурного функціоналізму й концепції соціальної дії Т. Вебера визначається структура особистих якостей, життєвих сенсів, експектацій державних службовців, співвідношення в їх діяльності конформістських, бюрократичних та інноваційних компонентів, що відкриває нові можливості для розробки диференційованих ефективних систем морального і матеріального стимулювання їх діяльності, спрямованої на добробут народу. Такий методологічний підхід дав змогу розкрити регулятивну функцію адміністративної субкультури як механізму соціалізації службовців, виявити інваріантне ядро світової адміністративної субкультури, її специфічні та національно-регіональні відмінності, обґрунтувати ідею поєднання двох моделей соціальної дії - управлінських акцій “зверху” і самоорганізації виконавців “знизу” як необхідної умови успішного проведення адміністративної реформи. Аналіз основних напрямків і засобів “етизації” державної служби дозволив зробити теоретичні і практичні висновки щодо створення відкритої, “прозорої” системи державного управління, субєкти якого сприймають служіння суспільству як свій внутрішній моральний обовязок.А його фактична спрямованість, у свою чергу, залежить від реального співвідношення трьох субкультур - підсистем цінностей або їх інтерпретацій з позицій: інтересів владних субєктів, народу і самих державних службовців безпосередньо. Адміністративна субкультура являє собою специфічний різновид професійної субкультури державних службовців, у якій своєрідно відображаються цінності та ідеали усього суспільства. Центральною проблемою розвитку адміністративної субкультури виступає вирішення суперечностей між вищим соціальним сенсом державної служби - необхідної спрямованості її діяльності на забезпечення загальних інтересів суспільства - і особистими та корпоративними потребами чиновництва, що можуть задовольнятися як законними, так і асоціальними засобами. Майже всі значні соціально-економічні проекти, в тому числі і перехід до ринкових відносин, і розвиток малого і середнього бізнесу блокуються через консерватизм, бюрократизм і корумпованість значної частини державних службовців. Чекають на своє філософське осмислення проблеми адміністративної субкультури як важливого чинника соціальної дії, подолання відчуження чиновника від громадянського суспільства і відчуження громадянина від державного управління.У вступі розкривається актуальність теми дисертаційної роботи, формулюється проблема, її сутність та соціальна значущість, підстави й вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження, визначаються мета, завдання, обєкт, предмет і методи дослідження, характеризується наукова новизна та практична значущість отриманих результатів, вказані публікації, структура та апробація ідей і висновків роботи.У першому підрозділі “Ґенеза поняття адміністративної субкультури в історії соціальної філософії” розкривається сутність поняття “адміністративна субкультура”, філософсько-методологічні передумови його виникнення і наповнення сучасним змістом. Вивчення цієї філософської спадщини є невичерпним джерелом підвищення адміністративної субкультури як передумови подолання суперечності між державним апаратом і громадянським суспільством і втілення в життя платонівських ідей чесності, мудрості, мужності, розсудливості, справедливості в імя суспільства в цілому; аристотелівського вчення про єдність моральності, філософії та права; кантівської етики морального обовязку; гегелівської концепції станово-корпоративної інтеріорізованої особистістю моралі, що відкидає необхідність у дріб’язковому контролі за повсякденною діяльністю людини. Тому важливим принципом організації державного апарату виступає поєднання зовнішнього контролю за його роботою “зверху” з використанням системи внутрішньої мотивації і зацікавленості самих службовців в діях, спрямованих на задоволення потреб суспільства в цілому та захист прав кожного громадянина. У третьому підрозділі “Субкультура адміністративної діяльності: механізми соціалізації і контролю” висвітлюється регулятивна соціальна функція адміністративної субкультури, підкреслюється особлива роль системи моральних норм і цінностей у спрямуванні службової поведінки і ставлення особистості до своїх посадових обовязків, що являє собою специфічний світ корпоративного порівняльно-вартісного сприйняття соціальної дійсності, характерного для працівників державного апарату.

2. Основний зміст роботи