Становлення і ефективність функціонування сільськогосподарських товариств - Автореферат

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент Вініченко Ігор Іванович, Дніпропетровський державний аграрний університет, доцент кафедри економічної теорії та економіки сільського господарства З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м.За роки аграрної реформи відбулися радикальні зміни у відносинах власності й господарювання, нагромаджено критичну масу приватної власності на землю та майно, створено мережу різних агроформувань, техніко-технологічного і заготівельно-збутового сервісу, ринкову інфраструктуру. Створена багатоукладність виробництва в аграрній сфері, функціонують різні рівноправні форми господарювання, засновані на приватній власності на землю в поєднанні з індивідуальною, сімейною та колективною формами організації праці. Водночас функціонуючий нині аграрний сектор за продуктивністю і ефективністю поступається останній, а тим більше розвиненим країнам. Це насамперед стосується удосконалення системи управління, впорядкування внутрішньогосподарських трудових відносин, менеджменту кадрового потенціалу, оптимізації виробничо-галузевої структури, підвищення рівня соціальної захищеності працівників підприємства, створення умов для залучення інвестицій. В роботі використовувалися методи дослідження: діалектичний, абстрактно-логічний і системного аналізу (теоретичні і методологічні узагальнення, визначення сутності відносин власності і ефективності виробництва, удосконалення механізмів забезпечення ефективної виробничої структури господарських товариств); монографічний, розрахунково-конструктивний, аналітичних порівнянь (співставлення та аналіз результатів господарської діяльності агроформувань); соціологічний (анкетування працівників реформованих підприємств району); економіко-математичного моделювання (оптимізація виробничої структури, обґрунтування критеріїв оцінки поєднання галузей) та інші загальноприйняті статистичні й економічні методи.Відносно економічного потенціалу різних типів власності і господарювання, то на сьогодні приватна власність (і засновані на її засадах приватні форми господарювання) більшістю дослідників вважається найефективнішою формою власності, „найбільшим досягненням людської цивілізації”. На основі проведеного аналізу в роботі зроблено висновок про те, що серед усіх типів і форм власності приватна власність (за умови єдності власності і праці) самозабеспечує найвищу із можливих мотивацію власника-господаря до ефективного господарювання. Чисельний емпіричний вітчизняний і зарубіжний дослід дає підстави стверджувати, що в міру розвитку продуктивних сил у сільському господарстві чинник індивідуальної приватної власності (самоособиста зацікавленість і відповідальність) поступово і відносно втрачає своє колишнє значення, а все більше економічне значення набувають чинники розмірів господарства і його техніко-технологічна оснащеність. Реформування аграрної галузі в Україні спрямоване на створення конкурентоспроможних підприємств, які повинні забезпечити стабільне виробництво сільськогосподарської продукції для повного задоволення потреб населення країни та одночасно забезпечити підвищення економічної ефективності виробництва. При цьому в господарствах ІІІ групи знижується окупність витрат продукцією відносно підприємств І групи, які надають більшу перевагу розвитку галузі рослинництва.На певному етапі розвитку людського суспільства виникла приватна власність на засоби й результати праці. За умови поєднання власності і праці в контексті рівня мотивації людини до сумлінного і творчого ставлення до праці, ефективного господарювання приватні власницько-господарські відносини і засновані на їх засадах приватні форми підприємств переважають усі інші. Саме намагання їх використати, і зумовило появу приватно-спільних і спільних форм власності й адекватних їм форм господарювання. В них у певній мірі “розмиваються” матеріальна зацікавленість і відповідальність щодо результатів господарської діяльності, мають місце неспівпадання інтересів окремого власника і асоціації по тим чи іншим питанням господарювання, ускладнюється процес управління виробничою й комерційною діяльністю. Численний емпіричний вітчизняний і зарубіжний досвід дає підстави стверджувати, що в міру розвитку продуктивних сил у сільському господарстві чинник індивідуальної приватної власності (самоособиста заінтересованість і відповідальність) поступово і відносно втрачає своє колишнє значення, а все більше економічне значення набувають чинники розмірів господарства і його техніко-технологічна оснащеність.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ