Становище та діяльність літературно-мистецької інтелігенції України в умовах українізації (1923 р. - початок 1930-х рр.) - Автореферат

Становище та діяльність літературно-мистецької інтелігенції України в умовах українізації (1923 р.-початок 1930-х рр.)Більше того, ми не можемо ставитися до діяльності літературно-мистецької інтелігенції 1920-х - початку 30-х рр. лише як до «Історичної памяті», оскільки це означало б ототожнення її лише з досвідом минулого, позбавляючи вимірів сучасного і майбутнього. Актуальність вивчення проблеми сьогодні зумовлюється також тим, що, по-перше, в наш час значно підвищується роль інтелігенції в пошуках шляхів і способів виходу суспільства з кризи, побудови демократичної правової держави; по-друге, формування і розвиток національної самосвідомості громадян України посилюють інтерес до духовної культури свого народу, його минулого і сучасного, а отже, зростає інтерес до безпосередніх творців культурних цінностей - літературно-мистецької інтелігенції. Отже, актуальність дослідження даної проблеми зумовлюється не лише необхідністю її методологічного переосмислення, а й потребою історіософського підходу до питань «Літературно-мистецька інтелігенція і творчість» в тоталітарній системі, нормативно-ціннісні критерії оцінки діяльності літературно-мистецької інтелігенції радянської доби. Обєктом історичного аналізу є літературно-мистецька інтелігенція України як суспільно-професійна група, що має свої соціально-психологічні, соціокультурні та етичні особливості з її специфічним буттям в умовах тоталітарної системи. 30-х рр., опублікованих документів та наукових праць показати становище та діяльність літературно-мистецької інтелігенції в умовах зміцнення радянської влади; розкрити її роль в національно-культурному розвитку України в контексті політики українізації; виявити внесок інтелігенції у відродження національних традицій в літературі і мистецтві, в піднесенні національної свідомості українського народу, посиленні його державницьких настроїв; висвітлити згубні наслідки згортання українізації для національно-культурного розвитку України та його творців - літературно-мистецької інтелігенції.Сучасну літературу, яка стосується теми «Становище та діяльність літературно-мистецької інтелігенції України в умовах українізації (1923 р. початок 1930 рр.)» умовно можна поділити на три групи. Дослідником використано і введено в науковий обіг матеріали понад 100 публікацій тогочасних періодичних видань, таких як: журнали «Життя й революція», «Барикади театру», «Музика» («Музика масам»), «Вапліте», «Шлях до комунізму», «Революция и культура», «Жизнь искусства», «Наука на Україні»; газети «Література, наука, мистецтво», «Комуніст», «Вісті ВУЦВК», «Час», «Громадський голос», «Русский голос», «Наше слово», «Новий час», «Діло». Сторінки періодики вміщують багатий і різнобічний критичний матеріал, як партійно-радянських структур, так і позапартійної мистецької критики, що розкриває зміст творчої діяльності художньої інтелігенції, її участь у здійсненні українізації культурного та суспільно-громадського життя, висвітлює конкретний внесок літературно-мистецької інтелігенції в національно-культурний розвиток України, в значній мірі відбиває суспільно-громадську позицію літературно-мистецької інтелігенції та заходи радянської влади в сфері культури. У другому розділі «Українізація як засіб залучення літературно-мистецької інтелігенції на бік радянської влади» аналізується національна та культурна політика більшовиків в Україні, яка обумовлювала соціальне становище літературно-мистецької інтелігенції в радянському суспільстві, простежуються процес формування офіційного курсу стосовно творчої інтелігенції та механізму керівництва її діяльністю, особливості взаємовідносин представників творчих професій і влади в умовах політики українізації. У роботі відзначається, що політика українізації для радянської влади була не щирим заходом національно-культурного розвитку радянських республік, а засобом для досягнення конкретних політичних завдань, зокрема: зміцнення своїх позицій в Україні, встановлення партійної монополії в культурі та підпорядкування культурного процесу інтересам радянського керівництва, залучення літературно-мистецької інтелігенції на бік влади та використання її інтелектуального потенціалу для соціалістичного культурного будівництва.

Основний зміст дисертаціїОсновний зміст дисертації викладено у таких працях

1. Творча інтелігенція в українському відродженні 20-х-поч. 30-х рр. ХХСТ. // Наукові записки з української історії.-Переяслав-Хм., 1997.-Вип.IV.-С. 56-61.

2. Творча інтелігенція в суспільно-політичному житті України 20-х рр. ХХСТ. // Наукові записки з української історії.-Переяслав-Хм., 1997.-Вип IV.-С. 6-12 (У співавторстві з В.В. Гречкою).

3.Інтелігенція 20-х - 30-х рр. ХХ ст. в обєктиві сучасної історіографії // Наукові записки з української історії.-Переяслав-Хм., 1998.-Вип.V.-С. 29-33 (У співавторстві з В.П. Коцуром).

4.Інтелігенція і суспільство: спірні питання радянської історії // Наукові записки з української історії.-Переяслав-Хм. - Чернівці, 1998.-Вип.V.-С. 33-35.

5.Інтелігенція і формування інтелекту нації (20-30-ті рр. ХХ ст.) // Рідна школа. - 1998. - №9.-С. 13-21 (У співавторстві з В.П. Коцуром).

6. Творча інтелігенція в суспільно-політичному житті України 20-30-х рр. ХХ ст. (Методологічні та історіографічні аспекти) // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Історія.-К., 1998.-Вип.39.-С. 29-32 (У співавторстві з В.П. Шевчуком).

7.Інтелігенція в умовах тоталітаризму // Переяславська земля і світ людини.-Переяслав-Хм., 1998.-С. 162-164.

8. Українізація музично-культурного життя України: внесок інтелігенції (1923-1933 рр.) // Наукові записки з української історії.-Переяслав-Хмельницький, 1999. - Вип.VI.-С. 94-102.

Размещено на .ru