Становище дітей в Україні в період розбудови громадянського суспільства: історичний аспект (90-ті рр. ХХ–початок ХХІ ст.) - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Становище дітей в Україні в період розбудови громадянського суспільства: історичний аспект (90-ті рр.Роботу виконано на кафедрі історії України Черкаського державного технологічного університету Міністерства освіти і науки України Офіційні опоненти: доктор історичних наук, член-кореспондент НАН України Даниленко Віктор Михайлович, Інститут історії України НАН України, завідувач відділом історії України другої половини ХХ століття кандидат історичних наук Мельничук Тетяна Анатоліївна, Вінницький державний педагогічний університет ім. Захист відбудеться “17” березня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 73.053.01 Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького за адресою: 18031, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (18031, м.Від усвідомлення значущості підростаючого покоління, необхідності гуманного ставлення до нього, розуміння його проблем, потреб та інтересів багато в чому залежать як сучасні процеси державотворення в Україні, так і подальша перспектива становлення громадянського суспільства. Формування державних засад у сфері внутрішньої політики України стосовно дитинства потребує вироблення якісно нового підходу до забезпечення дитячому населенню України дотримання його громадянських прав і свобод, повноцінного розвитку відповідно до індивідуальних потреб. Ґрунтуючись на ідеї першорядності загальнолюдських цінностей і різнобічного розвитку особистості, цим міжнародним документом визнано пріоритет інтересів дитини у суспільстві, наголошено на неможливості дискримінації дитини. Вибір нижньої хронологічної межі (1991 р.) зумовлено проголошенням державної незалежності України; верхньої (2005 р.) - датою підписання Указу Президента України „Про проведення в Україні у 2006 році Року захисту прав дитини”. визначено і систематизовано, враховуючи стан наукової розробки теми, а також репрезентативність її джерельної бази, понятійно-категоріальну основу дослідження: „діти”, „дитинство”, „становище дітей у суспільстві”, „державна політика у сфері дитинства”, „дитячі громадські обєднання та організації”;У першому підрозділі „Стан наукової розробки теми” зясовано, що тематика роботи дозволяє визначити два основних напрямки у проведенні аналізу історіографічного доробку за представлений для дослідження період: 1) праці, в яких висвітлено питання упровадження форм і методів державної політики України у сфері дитинства, спрямованих на реалізацію соціальної та правової захищеності дітей, насамперед дітей найбільш уразливих категорій (сиріт, інвалідів, „дітей вулиці” та ін.); 2) наукова література, присвячена вивченню місця і значення дитячих громадських організацій в суспільно-політичному житті України. Першу групу історіографічних джерел присвячено висвітленню проблем упровадження основних форм та методів державної політики України у сфері дитинства, спрямованих на створення політичних, економічних, організаційних умов і забезпечення гарантій для самореалізації особистості дитини, а також вивченню проблем соціально-правової захищеності дитинства в Україні періоду розбудови суспільства (90-ті рр. Специфіку соціально-правового захисту дітей найбільш уразливих соціальних категорій, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, висвітлено у роботах Т. Значну увагу з боку науковців приділено вивченню питання про місце дітей з функціональними обмеженнями в суспільстві та системі соціально-правового захисту України, особливостей їхнього виховання та навчання. Друга підгрупа джерел включає також такі нормативні акти: Укази Президента України: „Про затвердження заходів щодо поліпшення становища дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків”; Постанови Кабінету Міністрів України: „Про організацію діяльності спеціальних навчально-виховних закладів для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання”; періодичні доповіді: Державна доповідь „Про становище дітей в Україні”, Періодична національна доповідь про Реалізацію Україною Положень Конвенції ООН про права дитини; державні програми: Національна програма „Діти України”; Програма „Соціальний супровід неповнолітніх та молоді, які відбувають покарання та звільняються з місць позбавлення волі”.Діяльність дитячих будинків сімейного типу як форми опіки дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, в Україні у 90-х роках ХХ ст. Донецьк: Видання Донецького національного університету, історичний факультет, 2005. Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, що залишилися без батьківської опіки (90-ті рр. Діти з функціональними обмеженнями в системі соціально-правового захисту України (1991-2001 рр.) // Науковий журнал. Дитячі громадські організації України в період розбудови держави (1991-2001 рр.) // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції „Соціум.

Основний зміст дисертаціїОсновний зміст дисертації викладено у таких публікаціях автора