Стан вегетативного гомеостазу у дітей із сполученою патологією травної системи - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук Стан вегетативного гомеостазу у дітей із сполученою патологією травної системиУ більшості випадків лікарі зустрічаються із сполученим ураженням різних відділів травної системи, що утруднює ранню діагностику захворювань (А.А.Баранов, 1999). Значна розповсюдженість, сполученість ураження різних органів травної системи, стійкість морфологічних змін слизової оболонки (СО) на тлі клінічного поліпшення, труднощі в досягненні тривалих ремісій, незважаючи на використання сучасних гастроентерологічних терапевтичних програм, обумовлюють медико-соціальний характер цієї проблеми і диктують необхідність пошуку нових підходів до питань патогенезу, діагностики і лікування захворювань травної системи у дітей. Крім того, залишаються недостатньо вивченими питання про те, які варіанти порушення ВГ властиві дітям із сполученою патологією травної системи, чи мають місце особливості ВГ у хворих з різним ступенем тяжкості і поширеності патологічного процесу у верхніх відділах травного тракту, якою повинна бути терапевтична тактика щодо порушень ВГ у хворих хронічними захворюваннями органів травлення. Визначити варіанти порушення вегетативного гомеостазу при різному вихідному вегетативному тонусі у дітей, хворих хронічними захворюваннями травної системи. Розробити алгоритм діагностики варіантів порушення вегетативного гомеостазу у дітей з хронічними захворюваннями травної системи.Оцінка ВВТ показала, що у 231 хворого (64,7%) домінує тонус парасимпатичного відділу ВНС (І група), у 99 (27,7%) - симпатичного (ІІ група), а у 27 (7,6%) - має місце амфотония, тобто приблизна рівність тонусу обох відділів (ІІІ група). Встановлено, що парасимпатикотонічний ВВТ спостерігається у більшості хворих всіх груп в травній системі і у більшості хворих 1-ї і 3-ї груп в ССС, а симпатикотонічний ВВТ частіше має місце у хворих ІІ-ї групи в ССС і у хворих всіх груп в дихальній системі (табл.1). Виразкова хвороба ДПК частіше мала місце у хворих с парасимпатикотонічним ВВТ (10,7%), що в 3 рази більше, ніж у хворих із амфотонічним ВВТ, хронічний гастрит - у 2-3 рази частіше спостерігався у хворих з амфотонічним ВВТ в порівнянні з іншими групами, а хронічний ХХ - у 2 рази частіше у хворих з симпатикотонічним ВВТ. Аналіз характерологічних особливостей, емоційних розладів, працездатності і сну у 186 дітей І-ї гр., 76 дітей ІІ-ї гр. і 20 дітей ІІІ-ї групи показав, що у дітей з парасимпатикотонічним ВВТ в порівнянні із дітьми з симпатикотонічним ВВТ частіше відзначається лякливість, апатія (38,6%±3,6 і 19,7%±4,6, р<0,01), помисливість, іпохондричні скарги (22,8%±3,1 і 7,9%±3,1, р<0,01), образливість (58,1%±3,6 і 30,3%±5,3, р<0,001), соромязливість (44,6%±3,6 і 8,4%±4,5, р<0,001), дружелюбність (42,4%± 3,7 і 15,8%±4,2, р<0,001), покладливість (19,6%±2,9 і 6,6±2,9, р<0,01), знижена фізична активність (47,3%±3,7 і 15,8%±4,2, р<0,001), низька толерантність до фізичних навантажень (41,8%±3,6 і 10,5%±3,5, р<0,001), добра спроможність до зосередження (47,8%±3,7 і 19,7%±4,6, р<0,001), низька ініціативність (36,4%±3,6 і 18,4±4,5, р<0,01). Цікаво, що цілий ряд характерологічних особливостей, всупереч сподіванням, у хворих з парасимпатикотонічним і симпатикотонічним ВВТ зустрічався однаково часто: запальність, подразливість, розкутість, замкненість, упертість, надмірна чутливість до болю, розсіяність, швидке відвертання, висока ініціативність, а агресивність і конфліктність у хворих з парасимпатикотонією - навіть частіше, ніж у дітей з симпатикотонією (р<0,01).В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми - підвищення ефективності лікування дітей, хворих хронічними захворюваннями травної системи, шляхом поглибленого вивчення вегетативного гомеостазу, виділення варіантів його порушення, зясування міжсистемних взаємовідношень і розробки терапевтичної програми корекції вегетативних розладів в залежності від варіанту порушення вегетативного гомеостазу. У дітей із сполученою патологією травної системи спостерігаються різні варіанти порушення вегетативного гомеостазу. У хворих із парасимпатикотонічним вихідним вегетативним тонусом можуть мати місце істинна субкомпенсована і некомпенсована парасимпатикотонія і відносна парасимпатикотонія, у хворих із симпатикотонічним вихідним вегетативним тонусом - істинна субкомпенсована і некомпенсована симпатикотонія. У 57,8% (р<0,05) дітей з порушеннями моторної функції органів гастродуоденальної зони на тлі сполученої патології травної системи вегетативний гомеостаз характеризується парасимпатикотонією, яка обумовлює зниження тонусу сфінктерів і підвищення рухової активності шлунка, що є однією із суттєвих передумов антиперистальтики. За ступенем ваготонії групи хворих можна розташувати таким чином: хворі із гастроезофагеальним рефлюксом, хворі із гастроезофагеальним і дуоденогастральним рефлюксами, хворі без рефлюксів, хворі із дуоденогастральним рефлюксом.

Основний зміст роботи