Стан та оптимізація мережі лісових заповідних об’єктів Заходу України - Автореферат

Український державний лісотехнічний університетЗахист відбудеться "15"травня 2003 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.072.02 в Українському державному лісотехнічному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 79057, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського державного лісотехнічного університету за адресою: 79057, м. Територія природно-заповідного фонду охоплює 8,6 % площі Заходу України, зокрема на Українському Поліссі - більше ніж 10 %, у Західноукраїнському Лісостепу - 4,6 %, в Українських Карпатах - майже 13 %. З метою оптимізації регіональної мережі лісових заповідних обєктів рекомендується розвивати її в напрямку підвищення репрезентативності. До мережі лісових заповідних обєктів в першу чергу слід залучати території з лісовими природними комплексами, які ще не охороняються, або представлені в ПЗФ у недостатній мірі.Функції збереження національного біологічного і ландшафтного різноманіття має виконувати національна екологічна мережа [Закон України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки", 2000], яка у перспективі має охоплювати 10,4 % території держави. Охоронним режимом слід охопити все різноманіття типів лісу у межах всіх природних регіонів країни, а також забезпечити охорону природного біорізноманіття лісів на ценотичному та видовому рівнях [Криницький, Третяк, 1999]. Отже, сучасна мережа лісових обєктів ПЗФ потребує удосконалення і територіальної оптимізації, що можна здійснити лише на основі всебічного її дослідження, наукового аналізу, розробки наукової стратегії її розвитку і функціонування. Мета роботи - встановити ландшафтно-географічну, лісівничу та фітоценотичну репрезентативність мережі лісових обєктів природно-заповідного фонду західного регіону України, розробити наукові засади її оптимізації. · поглиблено вивчити на прикладі модельної частини регіону лісівничу репрезентативність обєктів ПЗФ, зокрема особливості лісової рослинності, гетерогенність, вікову структуру, склад та таксаційні характеристики деревостанів, типологічне, флористичне та фітоценотичне різноманіття, потенційні відновні та динамічні процеси;Найгірше становище у Чернівецькій та Тернопільській областях, де на заповідні обєкти загальнодержавного значення припадає лише 16,5 % і 19,4% площі ПЗФ відповідно. З метою розробки наукових засад оптимізації лісівничої та фітоценотичної репрезентативності лісових заповідних обєктів проведено поглиблене вивчення лісової рослинності низки заповідних обєктів Львівської та Івано-Франківської областей. Для визначення ландшафтно-географічної і ценотичної репрезентативності мережі лісових заповідних обєктів Заходу України застосовувався метод аналітичного узагальнення матеріалу на рівні фізико-географічних провінцій і областей. Виявлено, що в межах територій ПЗФ регіону представлені, головним чином, найбільш поширені зональні типи лісових угруповань, що належать до формацій дуба звичайного та граба звичайного, бука лісового, сосни звичайної, вільхи чорної, ялини європейської та ялиці білої, а також значно меншою мірою берези повислої, берези пухнастої, осики, вільхи сірої. В окремих заповідних обєктах охороняються рідкісні угруповання: ялицеві, ялицево-дубові, яворово-дубові, липово-дубові і липово-кленові з дубом звичайним, скельнодубові з буком, з дубом Далешампе, з ясенем білим, з липою пухнастою, з липою широколистою, з сосною звичайною, букові з дубом скельним, з сосною звичайною і з тисом ягідним, високогірні ялинники з сосною кедровою та в комплексі з гірськососняками, соснові ліси у горах на камянистих розсипах.У дисертації проаналізовано та теоретично узагальнено сучасний стан, категоріальну і територіальну структуру мережі лісових обєктів природно-заповідного фонду в межах всіх фізико-географічних провінцій і областей Заходу України. Узагальнено ступінь охоплення заповідним режимом існуючого спектру лісових угруповань та ценотичну репрезентативність заповідних лісів. На прикладі модельної частини регіону проаналізовано структуру лісового фонду та досліджено потенційні відновні процеси в лісових угрупованнях обєктів природно-заповідного фонду, їх флористичне та фітоценотичне різноманіття. Вкрай на недостатній площі охороняються типові зональні ялицево-дубові ліси передкарпатської височини та заплавні низинні дубові ліси з вільхою чорною, ясенем звичайним, вязами гірським, граболистим та гладким. Не охоплені охороною значно поширені лісові угруповання вологих грабово-букових яличин, вологих дубових і букових суяличин, вологих ялицевих судібров, а також низки мало поширених і рідкісних типів лісу, зокрема вологих ялиново-соснових борів, свіжих і вологих дубово-соснових суборів, свіжих букових судібров, сирих заплавних ясеневих дібров, мокрих чорно вільхових грудів тощо.

Основний зміст роботи