Стан тіол-дисульфідної системи та її значення у структурних зрушеннях печінки виводку, отриманого від опромінених щурів - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукРобота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ України України, професор ГОЖЕНКО Анатолій Іванович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри загальної та клінічної патологічної фізіології доктор медичних наук, професор КЛИМЕНКО Микола Олексійович, Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри патологічної фізіології Захист дисертації відбудеться “14” листопада 2002 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.600.01 при Одеському державному медичному університеті (65026, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного медичного університету (65026, м.З висловленої точки зору до таких ’’критичних,, систем на метаболічному рівні необхідно віднести процеси, що лежать в основі ендогенної радіорезистентності та неспецифічної резистентності, які приймають активну участь у нейтралізації та утилізації надлишкових кількостей кисеньреактивних інтермедіатів, що утворились після дії g-опромінення. В численних роботах, присвячених вивченню основних механізмів біологічної дії хронічного зовнішнього і внутрішнього опромінення в малих дозах, підтверджується можливість закріплення в геномі ушкоджень радіаційного генезу і передачі зміненої генетичної інформації нащадкам (Пелевина І.І. та ін., 1996), отже, існує вірогідність порушень і у синтезі високомолекулярних компонентів ТДС. Отже дослідження стану ТДС у представників поколінь, отриманих від попередників, опромінених малими дозами, можливо дозволить розкрити раніш невідомі ланки механізмів реалізації радіаційних ефектів, які виникають в організмі нащадків внаслідок опромінення їх батьків. Зясувати механізми змін у ТДС тканин печінки у пізньому ембріогенезі та постнатальному онтогенезі щурів, отриманих від попередників, які зазнали тривалого впливу тотального g-опромінення у низьких дозах перед спарюванням; та визначити роль цих змін у структурних зрушеннях тканин печінки. 5.Визначити стан ТДС печінки та СК у щурів віком 30, 45, 90, 365 діб, отриманих від опромінених у дозах 0,75 та 1,0 Гр самців і самок.Так, у інтактних самців віком 45 діб, порівняно з 30-денними, у тканинах печінки зменшувався вміст білкових сульфгідрильних груп (SH-груп) на 38,6%, дисульфідних груп (SS-груп) не змінювався, що у сукупності призводило до зменшення співвідношення SH-груп до SS-груп на 31,6%. При досягненні статевої зрілості (90-а доба життя) рівень білкових і небілкових SH-груп, співвідношення SH-груп до SS-груп у тканинах печінки відновлювалися і перевищували показники 45-денних самців відповідно на 78,7; 138,1 та 82,2%. Надалі у самців віком один рік, порівняно з 90-денними, відбувалося зниження вмісту у тканинах печінки білкових SH-груп на 16,4%, що при відсутності змін кількості SS-груп, спричиняло зменшення рівня їх співвідношення на 16,3%; паралельно збільшувалася кількість небілкових SH-груп на 36%. У СК 90-денних інтактних самців, порівняно з 45-денними, зростав рівень білкових SH-груп на 21,7%, рівень SS-груп не зазнавав змін, що призводило до зміщення у бік відновлених продуктів SH/SS-співвідношення на 14,5%. У статевозрілих самок, опромінених у дозі 0,75 Гр, порівняно з самцями, зростання вмісту білкових SS-групи виявлено у чотири рази менше, у результаті чого співвідношення SH-груп до SS-груп зменшувалося лише на 40,7%.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми успадкованих наслідків тривалого впливу на організм ссавців іонізуючого випромінення у малих дозах, що виявляється у зясуванні закономірностей змін у ТДС тканин печінки та СК у пізньому ембріогенезі та постнатальному онтогенезі щурів - нащадків опромінених попередників, та визначенні їх ролі у структурних зрушеннях тканин печінки. 2.У інтактних тварин до 45 доби постнатального розвитку відбувається поступове зниження вмісту у тканинах печінки білкових і небілкових SH-груп, надалі їх вміст збільшується і зберігається на певному рівні на протязі більшої частини життя. З початком періоду статевого дозрівання вміст сіркомістких функціональних груп у тканинах печінки і СК самців і самок суттєво відрізняється, що свідчить про статеву диференціацію ТДС. 3.На 12-добу, по завершенні опромінення, у тканинах печінки відбувається виснаження тіолзалежних систем неспецифічної резистентності, причому в більшій мірі при опроміненні у дозі 1,0 Гр, ніж 0,75 Гр. Глибина зрушень у тканинах печінки і СК самців більша, ніж у самок, не дивлячись на те, що у самців за фізіологічних умов функціональна активність тіолзалежних систем неспецифічної резистентності порівняно висока.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ