Дослідження діяльності та творчого доробку у царині історіографії та суспільно-політичної думки вітчизняного мислителя Станіслава Оріховського-Роксолана. Місце гуманіста в українському історіографічному процесі та розвитку вітчизняної політичної думки.
При низкой оригинальности работы "Станіслав Оріховський-Роксолан як історик та політичний мислитель", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Дніпропетровський державний університет Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукНауковий керівник: Доктор історичних наук, професор Колесник Ірина Іванівна, Дніпропетровський державний університет, професор кафедри історіографії та джерелознавства Захист відбудеться 21 червня 2000 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 при Дніпропетровському державному університеті за адресою: 49125, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського державного університету за адресою: 49150, м. Окреслюється місце гуманіста в інтелектуальній історії України, зокрема, в українському історіографічному процесі та розвитку вітчизняної суспільно-політичної думки. This thesis is a biohistoriographical study and devoted to study of activity and creative inheritance of ukrainian-polish humanist, historian and political philosopher Stanislav Orihovsky-Rocsolan (1513-1566).Саме в цьому контексті привертає увагу творчість Станіслава Оріховського-Роксолана (1513-1566) - видатного українсько-польського гуманіста, блискучого оратора і публіциста, автора численних історико-політичних трактатів, релігійно-полемічних праць і творів історичного та історико-біографічного змісту. Застосування до спадщини Оріховського характеристики "вперше в Україні" з багатьох позицій виглядатиме цілком доречно і саме у царині соціальних наук (історії, політології тощо) його внесок відзначається масштабом та оригінальністю. Тому вивчення його наукового доробку суттєво поглиблює перспективу дискурсу сучасних гуманітарних наук, зокрема щодо "феномену двокультурності" українського культурного простору та альтернатив історичного розвитку, дослідження "історії, що не здійснилась". Оріховського-Роксолана зумовлюється, на наш погляд, двома найважливішими аспектами: історіографічним (необхідність визначення ролі і внеску вченого у розвиток історичної та політичної наук та місця його в українському історіографічному процесі) та джерелознавчим (введення до наукового обігу комплексу джерел біоісторіографічного характеру, стосовних життя та діяльності гуманіста). зясувати "український" аспект творчості Оріховського, окреслити місце Роксолана в історії України та вітчизняної суспільної думки.У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, сформульовані методологічні принципи дослідження, обєкт і предмет дослідження, мета і завдання роботи, розкрито практичне і теоретичне значення дисертації. Оріховського в історіографічній традиції" аналізуються особливості бачення постаті Роксолана сучасниками-інтелектуалами, а також ґенеза поглядів пізніших дослідників його життя і творчості. XVI ст. визначаються як перший ("прижиттєвий") етап у дослідженні творчого доробку С. Оріховського. Всі ці дослідники заклали традицію вивчення постаті Оріховського в українському контексті як особи з "релігійною і культурною двоїстю". Втім, вказівка цим авторитетним московським істориком на українські (бодай і у формі "русско-украинские") складники у світогляді Оріховського в тих умовах існування історичної науки фактично легітимізувала вивчення його творчості у контексті культури України.У першому підрозділі - ""Наукові" студії з історіко-політичної проблематики на теренах Речі Посполитої XVI ст.: загальне та унікальне" окреслюються загальні обрії ренесансної історіографії, аналізується особливості річпосполитської історичної науки XVI ст. Порівняльний аналіз теоретичних засад історико-політичних студій Оріховського з панівними ренесансними канонами створення історичних та політичних праць, зокрема з школами історичної філології (риторики), історії політики та історичної юриспруденції, дозволив говорити про визначальний вплив на гуманіста принципів саме двох перших із згаданих шкіл. Оріховський також дав власну характеристику "європейського" та "азійського" менталітетів ("духу", "звичаю", "слави"); стояв біля витоків ідей всесловянської єдності, закликав Польщу очолити похід по звільненню власних "братів" (балканських словян) від гніту Османської імперії; доводив необхідність збереження цілісності християнської Європи перед лицем спільної загрози з боку турків; окреслив місце України-Русі у християнській спільноті як її природного заборола і плацдарму для відвоювання позицій, втрачених на користь мусульманського та степового світів. Добра обізнаність Оріховського з різнорідними комплексами джерел з проблеми дозволила гуманісту висловити оригінальні думки щодо історико-культурних наслідків запровадження целібату в життя католицької церкви, прерогатив папської влади, а також відстоювати екуменічні підходи до церковної історії, постулюючи рівноправність католицької та православної церков, ба - навіть більшу "природність" останньої. У третьому підрозділі - "Res publica" Роксолана: людина, народ, держава в історії" п
План
Основний зміст дисертації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
