Стан систолічної та діастолічної функції лівого шлуночка у початковому періоді інфаркту міокарда із зубцем Q і його прогностичне значення - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичний наукРобота виконана в Національному медичному університеті ім.О.О.Богомольця Науковий керівник: доктор медичний наук, професор Амосова Катерина Миколаївна, зав.кафедрою госпітальної терапії №1 Національного медичного університету Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор В.О. Бобров, Київська медична академія післядипломної підготовки, кафедра кардіології, зав.кафедрою; Захист відбудеться "20" травня 1999 року о 1330 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.02 при Національному медичному університеті ім.У 20% хворих, що перенесли ІМ, формується синдром прогресуючої дилатації ЛШ, що сприяє зниженню насосної функції серця і є предиктором прогресування застійної СН у постінфарктному періоді (G. Мета роботи: на основі комплексної оцінки змін систолічної і діастолічної функції ЛШ у ранні строки ІМ із зубцем Q та в постінфарктному періоді і впливу на них вегетативної нервової системи розробити критерії прогнозування розвитку СН та оптимізувати рекомендації щодо її лікування і профілактики. Завдання дослідження: Визначити динаміку показників систолічної і діастолічної функцій ЛШ у хворих на ІМ із зубцем Q в перші 10 днів захворювання при різноманітній вираженості клінічних проявів гострої лівошлуночкової недостатності (ГЛШН). Оцінити стан вегетативного тонусу за даними статистичного аналізу серцевого ритму в хворих на ІМ із різноманітним клінічним перебігом і визначити їх взаємозвязок з показниками функціонального стану міокарда таких хворих. серцевий інфаркт міокард шлуночок Вона виявлялася в тому, що в хворих із І типом систолічної дисфункції при надходженні в стаціонар на 10-у добу захворювання найбільш часто визначався гіпертрофічний тип діастолічної дисфункції (у 65,1% випадків), при ІІ типові частіше розвивався псевдонормальний тип діастолічної дисфункції (у 52,2% випадків) і при ІІІ типові - рестриктивний тип діастолічної дисфункції (у 73,9%) випадків).Необхідно відзначити, що у дослідження були включені тільки ті пацієнти, у яких набряк легенів розвинувся протягом 1-ї доби. Хворі всіх клінічних груп одержували традиційну стандартизовану терапію, що містила малі дози бета-блокаторів (пропранолол 0,5-1 мг/кг на добу), аспірин 125 мг на добу, нітрати (ізосорбіда мононітрат 80 мг/добу або ізосорбіда динітрат 40 мг/добу), фуросемід (внутрішньовенно струмно, 20-40 мг 1 раз на 2-3 дні за показаннями). Аналіз динаміки систолічної функції ЛШ у хворих на ІМ протягом перших 10 діб захворювання показав її істотні відмінності у пацієнтів із різними клінічними проявами ГЛШН у 1-у добу. Для пацієнтів цієї групи були характерні більш низькі як у порівнянні з нормою, так і в порівнянні з хворими І групи, розміри УІ і ФВ у перші три доби ІМ. При цьому мали місце ознаки включення факторів компенсації гострої СН вже на 1-2 добу захворювання у вигляді симпатикотонії (більш висока ЧСС) і механізму Франка-Старлінга (збільшення КДІ), що забезпечувало параметри насосної функції ЛШ у пацієнтів цієї групи починаючи з 7-ї доби захворювання порівняні з такими у пацієнтів 1 групи.При зниженні УІ у інтервалі 27-35 мл/м2 (ІІ тип систолічної дисфункції, 26% хворих) відмічається минаюча компенсаторна дилатацією ЛШ протягом перших 7 днів захворювання з позитивною динамікою початково помірно зниженої скоротності ЛШ за даними оцінки ФВ. У хворих на ІМ із зубцем Q у 1-у добу захворювання, незалежно від вираженості клінічних проявів ГЛШН і типу її систолічної дисфункції, найбільш часто (у 60,0%) визначається гіпертрофічний тип діастолічної дисфункції згідно класифікації R.A.Nishimura і A.J.Tajik (1994), обумовлений порушенням розслаблення. До 10-ї доби захворювання його частота знижується до 43,3% переважно за рахунок пацієнтів із ІІ і ІІІ типами систолічної дисфункції, що супроводжується ростом частоти рестриктивного типу діастолічного наповнення за рахунок хворих із ІІІ типом систолічної дисфункції (до 21,1%). Для прогнозування прогресуючої дилатації ЛШ, оптимізації лікування хворих на гострий ІМ із зубцем Q і проведення повторної профілактики клінічних проявів СН доцільно керуватися виділеними нами типами систолічної дисфункції, що визначаються виходячи з розміру УІ на 1-у добу захворювання і характером зміни діастолічної функції ЛШ за даними доплерехокардіографічного дослідження. Виявлення протягом 1-ї доби ІІІ типу систолічної дисфункції, що характеризується зниженням УІ менше 27 мл/м2 і ВР при статистичному аналізі серцевого ритму меншим 0,09 с, дозволяє прогнозувати розвиток дилатації ЛШ на 10-у добу захворювання і прогресуючу його дилатацію у постінфарктний період із точністю відповідно 92,8% і 96%.

2. Основний зміст роботи