Стан штучного антитоксичного імунітету до дифтерії у дітей, хворих на гострі гломерулонефрит та пієлонефрит - Автореферат

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ім.Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Прилуцький Олександр Сергійович, завідувач кафедрою клінічної імунології та алергології Донецького державного медичного університету кандидат медичних наук , професор Гоц Юрій Денисович, завідувач кафедрою епідеміології Київського національного медичного університету Київський науково-дослідний інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім.Л.В.Громашевського МОЗ України, Київ, 2001. щеплення дифтерія імунітет гломерулонефрит Діти, що страждають на патології нирок, потребують особливої уваги у підході до імунопрофілактики дифтерії, адже захворювання нирок займає не останнє місце у структурі патологій дитячого віку. Метою дослідження була оптимізація методичних підходів до специфічної імунопрофілактики у дітей, хворих на гострі гломерулонефрит та пієлонефрит. По одержаним даним підготовлені і надіслані до МОЗ України практичні рекомендації по удосконаленню імунопрофілактики дифтерії серед дітей, що хворіли на гострі гломерулонефрит та пієлонефрит.Враховуючи поодинокі повідомлення у літературі про стан протидифтерійного імунітету у дітей, які перенесли гостру та хронічну патологію нирок, необхідно було визначити тривалість впливу окремих найбільш розповсюджених захворювань нирок у динаміці на рівень специфічних антитіл до дифтерії. Аналізуючи стан імунітету до дифтерії у дітей, що страждають захворюваннями нирок - гострим гломерулонефритом та гострим пієлонефритом, дійшли висновку, що вивчення активного штучного імунітету до дифтерії проводилося досі на малочисельному клінічному та експериментальному матеріалі, без урахування динаміки та нагляду у віддалені періоди реконвалесценції. Титри специфічних антитіл у цих пацієнтів визначали в динаміці: при вступі до лікарні - І етап дослідження; при виписуванні з лікарні - ІІ етап дослідження; за 1 - 1,5 місяці після лікування у клініці - ІІІ етап дослідження; за 3 місяці реконвалесценції - IV етап дослідження та у більш віддалені періоди - за 6 місяців реконвалесценції у дітей, що нездужали нефритами - V етап дослідження. Діти були розподіленні на такі групи враховуючи те, що у віковій групі від 1,5 до 3 років закінчена вакцинація проти дифтерії, та проведена вже І ревакцинація. Отже, перша група (від 1 до 3 років) склала 49 малюків; друга (від 4 до 6 років) - 36 дітей; третя група (від 7 до 10 років) - 49 і четверта (від 11 до 14 років) - 62 дитини.Харкові (1991 - 1993 та 1995 - 1997 рр.) впливав низький рівень протидифтерійного імунітету серед дітей (21% дітей з титрами менше, ніж 1:40), більшість з яких перенесла як інфекційні, так і неінфекційні хвороби в перші місяці після імунізації. Найбільш негативний вплив ГГН на стан імунітету до дифтерії був серед дітей 1-6 років, а ГПН - серед дітей 7-14 років . У дітей з ГПН від 1 до 6 років імунітет підвищується за 3 місяці після хвороби, а його відновлення відбувається за 6 місяців реконвалесценції. У дітей 7-14 років зниження імунітету триває впродовж 3 місяців після хвороби, а відновлення його йде інтенсивно за 6 місяців реконвалесценції. Імунітет у дітей 7-14 років на 6 місяці реконвалесценції був нижчим, ніж у дітей 1-6 років.