Стан ремоделювання бронхів у хворих на бронхіальну астму школярів за поліморфізму генів сімейства глютатіон-трансфераз - Статья

Стан ремоделювання бронхів у хворих на бронхіальну астму школярів за поліморфізму генів сімейства глютатіон-трансферазВстановлено, що у хворих бронхіальною астмою школярів делеційний поліморфізм генів GSTT1 та GSTM1 у гомозиготному стані трапляється утричі рідше порівняно з пацієнтами із генотипом GSTT1 М1 та більш, ніж удвічі підвищує ризик тяжкого перебігу захворювання. Доведено, що процеси ремоделінгу бронхів більш агресивні у хворих, які мають постійний контакт з тютюновим димом The aim of research was to establish connection between the bronchi remodeling processes and allelic polymorphism of GSTT2 and GSTM2 genes in school-age children with bronchial asthma (BA) for optimization of results of the basic treatment. All patients underwent general clinic and spirographic examination, point assessment of the bronchial asthma controllability with the help of clinically-instrumental evaluation scale, the analysis of the sample of capillary blood by the method of multiplex polymerase chain reaction (PCR) for detecting the deletions in glutathione-s-transferase genes that is GSTT2 and GSTM. Results: as the result of molecular and genetic analysis of studying of GSTT2 and GSTM2 genes polymorphism there were demonstrated that the (GSTT M ) genotype homozygous on the normal copies was more often and took place in 40,9 % of children, «null genotype» - in 9 patients (23,64 %), GSTT-M genotype was equally often, whereas the heterozygous GSTT М - genotype was detected in every third patient (32,82 %).Попри численні фундаментальні проспективні дослідження останніх десятиліть, бронхіальна астма залишається «хворобою парадоксів», а контроль над недугою у ряді випадків не задовольняє ані лікарів, ані пацієнтів. Наведені клінічні особливості зумовили те, що останніми роками у науковій літературі накопичені результати вивчення ключових особливостей бронхіальної астми в дитячому віці, зокрема маркерів атопії, гіперсприйнятливості дихальних шляхів до прямих і непрямих бронхоспазмогенних чинників, а також характеру й активності місцевого запального процесу дихальних шляхів [2-4]. Це стало результатом, у тому числі, широкого впровадження в практику дитячої алергології доступних і водночас неінвазивних методів обстеження [5-7], оптимізації підходів до моніторингу гіперсприйнятливості дихальних шляхів та впровадження сучасних статистичних методів аналізу одержаних результатів. Вони переважно представлені генами схильності до атопії та бронхіальної астми, проте окремі дослідники додатково вирізняють окрему групу генів таких, як гени факторів антигенного розпізнавання та гуморальної імунної відповіді (HLADRB, MGF) [8], гени факторів запалення (LTC4S, NOS, HRF) [9], гени рецепторів цитокінів та агентів запалення (GRL, ADRB2) [10, 11], гени внутрішньоклітинних сигнальних молекул (STAT6, NFYB, NFKB2) [12, 13] і гени біотрансформації ксенобіотиків (NAT2, NAT9, GSTM, GSTT, CYP2A) [14-17]. Зокрема, недостатньо вивченим залишається питання взаємозв‘язку особливостей перебігу астми за наявності відхилень у функціонуванні генів, що відповідають за активність ІІ фази детоксикації, зокрема у розрізі прогресування необоротних змін у бронхах на прикладі пошкодження епітеліально-мезенхімального комплексу [18] чи прогресування ремоделінгу бронхів [1].У результаті проведеного молекулярно-генетичного аналізу по дослідженню поліморфізму генів GSTT ."та GSTM2 в обстежених школярів, які страждають на бронхіальну астму, показано, що гомозиготний по нормальних копіях генотип (GSTT М2 ) траплявся найчастіше і мав місце у 40,9 % дітей, «нульовий генотип» у 9 хворих (13,64 %), з такою ж частотою траплявся генотип GSTT 2-М2 , натомість гетерозиготний генотип GSTT М визначався у кожного третього хворого (31,82 %). До складу групи увійшли 27 дітей (генотип GSTT М ), до I 9 хворих (генотип GSTT-М ), до ІІ групи 21 хворий із генотипом GSTT М-, та останню IV групу сформували 9 пацієнтів із «нульовим генотипом». Із наведених даних видно, що вірогідних відмінностей у групах порівняння за тяжкістю перебігу захворювання не встановлено, причому у ІІ-IV групах мала місце тенденція до переважання тяжкого персистування БА. При оцінці залежності вмісту VEGF у хворих груп порівняння від показників фізичного розвитку встановлено, що найвищий індекс маси тіла виявився у хворих І групи 20,12±0,77 кг/м2 за генотипу GSTT M , а найнижчим у дітей IV групи 17,85±1,17 кг/м2 за генотипу GSTT-М-, що асоціювало із аналогічною тенденцією у вмісті в мокротинні показника ендотеліального фактору росту судин (VEGF), який є віддзеркаленням процесу ремоделювання дихальних шляхів (табл.