Стан провідникової системи серця у дітей з надшлуночковими пароксизмальними тахікардіями і критерії диференційованої терапії - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИНауковий керівник - доктор медичних наук, професор Мощич Петро Степанович, Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця, професор кафедри педіатрії №3. Офіційні опоненти - доктор медичних наук, професор Волосовець Олександр Петрович, Національний медичний університет ім. Захист дисертації відбудеться “__6__”_05__2004 року о_1330__годині на засіданні Спеціалізованої вченої Ради Д.26.003.04 при Національному медичному університеті ім О.О.Богомольця МОЗ України, (01004, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця (01051, м. Розроблений новий нетравматичний і оптимальний метод виявлення додаткових шляхів проведення в серці, що базується на розрахунку коефіцієнта преекситації по показникам ДПЕКГ.Порушення ритму серця відносяться до числа найбільш розповсюджених синдромів, які можуть погіршити перебіг серцево-судинних захворювань, а нерідко стають їх ведучими проявами (І.Н.Бокарьов і співавт., 1997). Згідно гамбіту лікування хворих з СВТ слід проводити з позицій впливу на провідність і рефрактерність різних відділів серця. Але електрофізіологічні методи, якими оцінюють провідність і рефрактерність, мають певні обмеження у використанні в дитячому віці, тому розробка нових методів вивчення стану провідникової системи серця у хворих з СВТ і методів терапії з урахуванням особливостей цієї системи на сьогоднішній день залишається актуальною в педіатрії. Мета роботи: Метою дослідження було покращення результатів лікування дітей з надшлуночковими пароксизмальними тахікардіями шляхом розробки нового нетравматичного і оптимального методу виявлення додаткових шляхів проведення в серці, побудови прогностичних регресійних моделей щодо частоти виникнення приступів СВТ і критеріїв диференційованої базисної терапії. На підставі отриманих даних розробити прогностичні регресійні моделі щодо частоти виникнення приступів СВТ і обґрунтувати критерії диференційованого підходу до базисної терапії надшлуночкових пароксизмальних тахікардій у дітей.На ДПЕКГ оцінювались інтервали А1-А2 (правопередсердне проведення) і А1-А3 (лівопередсердне проведення) і розроблені нами показники, що характеризують АВ-проведення (інтервал A2-Rm) і проведення по ДШП (HQ і інтервал Q-Rm). У 13 (16%) спостерігалася передсердна вогнищева тахікардія, в 11 випадках - АВ-вузлова тахікардія (13%) і в більшості випадків (58 хворих (71%)) спостерігалася АВ-реципрокна тахікардія з участю додаткових шляхів проведення. При дослідженні показників ЕКГ (таб.1) ми виявили, що вольтаж зубців (сумарна амплітуда комплексів QRS в І, ІІ і ІІІ відведеннях) в групі з WPW феноменом (без приступів серцебиття) був вищим в порівнянні з контрольною групою (р<0,001). У хворих з WPW синдромом (з приступами серцебиття), вольтаж не був збільшеним в порівнянні з контрольною групою, але значно відрізнявся від групи з WPW феноменом (р<0,05), тобто приступи СВТ виникали на фоні зниження вольтажу зубців. В групі хворих з передсердною вогнищевою тахікардією у жодного не було відхилення від ейтонічного стану і середні показники, що характеризують активність симпатичної, парасимпатичної нервової системи і гуморального контуру регуляції достовірно не відрізнялись від середніх показників у хворих з СВТ на фоні ДШП.В результаті дослідження отримані нові дані про стан провідникової системи серця у дітей з суправентрикулярними тахікардіями (СВТ), які дали змогу запропонувати чутливі критерії діагностики, прогнозувати перебіг і розробити нові підходи до базисної терапії надшлуночкових пароксизмальних тахікардій. Розробка прогностичних регресійних моделей з урахуванням показників ЕКГ (сумарний вольтах комплексів QRS в стандартних відведеннях, частотно коригований інтервал Q-T), показників кардіоінтервалографії і ДПЕКГ дозволила прогнозувати частоту виникнення приступів СВТ і своєчасно проводити корекцію терапії у хворих з різними видами СВТ. Препарати базисної терапії СВТ мають різний вплив на електрофізіологічні властивості міокарду у дітей: аспаркам подовжує передсердну (р<0,01) і АВ-провідність (р<0,05); нестероїдні протизапальні препарати в комбінації з антибіотикотерапією подовжують передсердну провідність (р<0,05) і підвищують вольтаж ЕКГ (р<0,05); АТФ при внутрішньомязовому введенні зменшує частоту серцевих скорочень (р<0,05), подовжує фазу реполяризації шлуночків (р<0,05), нормалізує вегетативний тонус переважно за рахунок підвищення активності гуморального контуру регуляції серцевого ритму (р<0,05); “гранули кверцетину” нормалізують подовжене передсердне проведення (р<0,05) і підвищують вольтаж ЕКГ (р<0,001).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ