Характеристика поняття культури писемного мовлення, дослідження психологічних передумов формування культури писемного мовлення у загальноосвітніх закладах. Розробка методичних та психолого-педагогічних рекомендацій для розвитку усного мовлення.
СТАН ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ У СИСТЕМІ МОВНОЇ ОСВІТИЗа допомогою контент-аналізу повязаних з мовною освітою документів - Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти (письмо, писемне мовлення згадується 56 разів), Національної доктрини розвитку освіти, Закону про мови, Концепції мовної освіти - зясовано, що формування культури писемного мовлення належить до основних завдань, які сприяють активізації загальної і комунікативної компетенцій в умовах і рамках ситуацій, що виникають в різних сферах соціального життя. Мета статті - охарактеризувати поняття культури писемного мовлення, дослідити психологічні передумови формування культури писемного мовлення у загальноосвітніх закладах, проаналізувати стан культури писемного мовлення як педагогічну проблему. У методичній літературі зустрічають два терміни: письмо та писемне мовлення. Проте писемне мовлення не є простим відтворення усного мовлення, а опанування писемним мовленням це не лише засвоєння техніки письма. Мовленнєва компетенція передбачає вміння користуватися всіма видами мовленнєвої діяльності: розуміння усного та письмового мовлення (аудіювання та читання як рецептивні види мовленнєвої діяльності), продукування усного та писемного мовлення (говоріння та письмо як репродуктивні види мовленнєвої діяльності), а також володіння кодами усного та писемного мовлення [2, 55].У ефективному поєднанні навичок письма, процедурної передумови письма для вирішення проблем, і вмінь писемного мовлення, процесу реалізації писемного мовлення, як і відображення цієї діяльності та її продукції на рівні метакомунікації передбачається підвищення успіху в процесі формування культури писемного мовлення.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
