Стан периферичної ланки еритрону у хірургічних хворих в процесі підготовки та проведення операції із застосуванням аутогемотрансфузії - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ СТАН ПЕРИФЕРИЧНОЇ ЛАНКИ ЕРИТРОНУ У ХІРУРГІЧНИХ ХВОРИХ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ ОПЕРАЦІЇНауковий керівник: доктор медичних наук, професор Бондаренко Микола Матвійович Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри хірургічних хвороб Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Ніконенко Олександр Семенович Запорізький медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри шпитальної хірургії доктор медичних наук, професор Десятерик Володимир Іванович Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри хірургії, травматології та ортопедії ФПО Захист відбудеться „13 ”червня 2003 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.01 при Дніпропетровській державній медичній академії (49044, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровської державної медичної академії (49044, м. В основу дисертаційної роботи покладено наукове обґрунтування застосування аутогемотрансфузійної терапії у комплексі підготовки хворих до хірургічного втручання та використання аутокрові в процесі його виконання, з метою виключення або зменшення застосування донорської крові.І, не дивлячись на технологічний прогрес в хірургії, все ж таки значна частина операцій проводиться загальновизнаними хірургічними прийомами, які включають мобілізацію органів, розтин та зшивання тканин, що супроводжується різною за обсягом крововтратою (Л.В.Усенко, Г.В.Шифрин, 1995; В.С.Земськов із співавт. Існуючі стандартизовані підходи до корекції крововтрати обмежують застосування компонентів крові, коли її обсяг становить понад 20% ОЦК (В.Д.Братусь, В.Д.Герман, 1989; А.П.Зільбер. В той же час, при забезпеченні хірургічних операцій медичними ресурсами у відповідності до розробленої в останнє десятиріччя системи MBOS (Maximum Surgical Blood Ordering Scheduls) безпека хірургічного втручання потребує для кожної операції, в залежності від її складності, певного резерву донорської крові, без якого небажано починати операцію. Підвищити ефективність лікування хірургічних хворих шляхом оптимізації програми аутогемотрансфузійної терапії в процесі передопераційної підготовки хворого та проведення операції з виключенням або зменшенням використання компонентів донорської крові. Основні положення дисертації впроваджено у роботу відділень хірургії Інституту гастроентерології АМН України (акт впровадження від 17.01.03.) та патології крові АМН України (акт впровадження від 18.03.03.), хірургічних та проктологічного відділень Дніпропетровської клінічної лікарні № 6 (акт впровадження від 29.01.03.), хірургічних відділень Запорізької обласної лікарні (акт впровадження від 20.02.03), лікарні №2 (акт впровадження від 08.02.03.), МСЧ ВАТ „Запоріжсталь” (акт впровадження від 20.02.03.) та Львівської лікарні № 5 (акт впровадження від 18.03.03.).До першої було віднесено 105 пацієнтів, у яких ексфузія і трансфузія аутокрові не супроводжувалися призначенням гемостимулюючої терапії, у другій групі (74 хворих) - проводилась загальновизнана гемостимулююча терапія препаратами заліза, фолієвої кислоти і призначенням вітаміну В12, а третя група пацієнтів (40 хворих) отримувала в якості гемостимулюючої терапії рекомбінантний еритропоетин (ЕПО). При етапній заготівлі крові одну ексфузію було проведено у 38 пацієнтів, дві ексфузії - у 155 і три ексфузії - у 9 хворих. У ході проведення хірургічного втручання у 9 оперованих хворих використовувались компоненти донорської крові: у 7 пацієнтів переливалася еритроцитарна маса обємом від 150 до 370 мл, у 3 - донорська плазма обємом від 280 до 530 мл. Виходячи з розподілу хірургічних втручань за групами складності, проводилось передопераційне накопичення крові у 76 хворих в обсязі 400-650 мл, у 125 пацієнтів - в обсязі 650-800 мл, у 18 - в обсязі більше за 800 мл. Встановлено, що кількість еритроцитів на етапах дослідження була найбільш стабільною, і якщо до дня операції на фоні забору аутокрові цей показник зменшувався тільки на 5,2%, то вже до четвертої доби після операції зявилася явна позитивна тенденція до нормалізації цього показника, що проявилося зменшенням кількості еритроцитів у порівнянні з початковим фоном тільки на 1,6%.На підставі встановленої динаміки змін показників периферичної ланки еритрону та кисневотранспортної її функції, доведено безпечність включення програми аутогемотрансфузійної терапії до комплексу заходів, що сприяють підготовці хворого до операції та забезпечують її виконання. Результатом втілення технологій використання аутогемотрансфузійної терапії є соціальні, медичні та економічні показники, тому що метод дозволяє запобігти інфекційних вірусних захворювань, поліпшити результати лікування хірургічних хворих за рахунок виключення алогенної крові або суттєво скоротити її використання, що є актуальним і при дефіциті донорських кадрів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ