Стан навколишнього середовища та основні напрями природоохоронної політики Швейцарії: управлінські, організаційні, економічні та юридичні аспекти - Реферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИШвейцарія країна вже не перший рік очолює міжнародний екорейтінг. Останні, приміром, для обігріву своїх будинків використовують геотермальні джерела, а в готелях Швейцарії вам із задоволенням нададуть знижку, якщо ви приїдете на гібридному автомобілі. швейцарія природоохоронний політичний А детальніше, Швейцарія (Швейцарська республіка) це мала держава яка розташована в Центральній Європі. Датою освіти Швейцарії вважати 1 серпня 1291 року, коли 3 кантону обєдналися в конфедерацію, і тільки згідно з конституцією 1848 союз держав перетворився в єдину державу - федеративну Швейцарію. Швейцарія складається з 23 кантонів (округів), 3 з яких поділені на напівкантони.Очолити рейтинг найчистіших країн Європи за даними «Форбсу» й опинитися на першому місці за швидкістю вирішення екологічних проблем (відповідно до світового Індексу екологічної продуктивності - Environmental Performance Index (EPI)) Швейцарії допомогла ефективна екологічна політика, що її уряд почав впроваджувати у 70-х - 80-х роках минулого століття. У Швейцарії найкращий стан навколишнього середовища, найменший ступінь забруднення повітря і водних ресурсів, живе безліч тварин і птахів, найменші зміни клімату і найменше використання пестицидів - це шість з 25 критеріїв, за якими порівнювалися країни. Ще в 80-ті роки ХХ століття екологічна ситуація в Швейцарії була катастрофічною - всі річки і озера забруднені фосфатами і нітратами, земля - важкими металами, біорізноманіття стрімко зменшувалася, а зростаюче суспільство споживання виробляло величезну кількість сміття. Швейцарія, яка ще 40 років тому вважалася країною з найбільш забрудненими водоймами, зробила значний прорив в питаннях збереження екології та виробництва екологічно чистої питної води. До речі, Закон в Швейцарії настільки жорсткий, що один із його авторів, зізнався, що коли перечитує документ, то іноді навіть стає страшно голову мити водою.До 1955 року в Швейцарії головним шляхом поводження з відходами було розміщення змішаних відходів на відкритих звалищах. У 80-90х роках в Швейцарії у сфері охорони довкілля відбулися переломні зміни: прийнято Закон про охорону навколишнього середовища (1983), розроблено Керівництво по управлінню відходами (1986) та Стратегію щодо відходів (1992). Було визначено чотири стратегічні пріоритети: зменшення утворювання відходів, повторне використання, зменшення токсичних речовин в продукції та товарах, захист навколишнього середовища при обробці, захороненні відходів. У 2000 році Швейцарія офіційно відмовилась від захоронення відходів на полігонах, за виключенням інертних (наприклад, будівельних) відходів, тих, що не можуть бути спалені, та остатків після спалювання. Особливістю збору відходів у Швейцарії є те, що оплата за вивіз відходів відбувається при купівлі спеціального пакету, у вартість якого включена послуга вивозу відходів.А вода, що тече з кранів, за якістю не поступається бутильованої мінеральної воді. Суворі правила введені для збереження унікальної природи Швейцарії, насамперед, гірської екосистеми, за дотриманням яких стежать загони поліції. Ця система не знає винятків - всі зобовязані розкладати сміття по різних контейнерах. Швейцарія лідирує в світі за кількістю здавання пляшок - понад 90% тари повертається на заводи по вторинній переробці скла. Окремо здаються РЕТ-пляшки, окремо - старі електричні прилади і домашня техніка, окремо - будівельне сміття, окремо - лампи денного світла, окремо - консервні банки (які зобовязані самостійно спресувати жерсть за допомогою магнітного преса), окремо - трупи тварин (за це треба платити, але закопувати їх забороняється), окремо - залишки рослинного масла, окремо - залишки машинного масла (міняти масло у власному автомобілі категорично заборонено - це за вас зроблять на СТО за 50 франків).

Зміст

Вступ

Розділ 1. Стан навколишнього середовища Швейцарії

Розділ 2. Основні напрями природоохоронної політики Швейцарії управлінські, організаційні, економічні та юридичні аспекти

Висновки

Список використаних джерел