Вивчення клінічних проявів, показників ліпідного обміну, гематологічних показників у хворих із різними гіперпластичними захворюваннями щитовидної залози до і після хірургічного лікування. Визначення характеру і спрямованості порушень імунного статусу.
При низкой оригинальности работы "Стан імунореактивності організму хворих на гіперпластичні захворювання щитовидної залози до та після хірургічного лікування", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук СТАН ІМУНОРЕАКТИВНОСТІ ОРГАНІЗМУ ХВОРИХ НА ГІПЕРПЛАСТИЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ ДО ТА ПІСЛЯ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯРобота виконана на кафедрі факультетської хірургії Харківського державного медичного університету МОЗ України Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Шевченко Станіслав Іванович, Харківський державний медичний університет, завідувач кафедри факультетської хірургії. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Даценко Борис Макарович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри хірургії і проктології; Захист дисертації відбудеться "24" лютого 2000 року о 13-30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.600.01 при Харківському державному медичному університеті (61022, Україна, м. З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Харківського державного медичного університету (61022, Україна, м.Харків, пр.В останній час має місце тенденція до збільшення частоти гіперпластичних захворювань щитовидної залози (ЩЗ). Кількість випадків захворювання на рак ЩЗ збільшилася в 4,3 рази, а серед дітей - у 8,1 рази [Романчишин А.Ф., 1988, 1992, 1995; Камардін А.Н., 1990; Черенько М.П., 1990, 1997; Чорнобров А.Д. та співав., 1994; Комісаренко І.В., 1998; Тронько Н., Богданова Т., Терещенко В. та ін., 1998]. У останні роки виявлення імунологічних особливостей у тиреоїдній патології має велике значення, бо захворювання ЩЗ зустрічаються найчастіше серед ендокринних порушень [Сеханішвілі З.Ш., 1988; Повірений А.М., Шинкаркіна А.П., Підгородниченко В.К. та ін., 1993; Черенько С.М., 1997; Delogu G. Недостатню увагу приділено вивченню динаміки показників гуморального і клітинного імунітету у віддалені терміни після операції з приводу гіперпластичних захворювань ЩЗ [OBRIEN CJ. Комплексне вивчення стану гомеостазу хворих із гіперпластичними захворюваннями ЩЗ у віддалені терміни після операції дало б можливість використання цілеспрямованої імунокоригуючої терапії, що дещо поліпшить реабілітаційні показники і кінець захворювання.Обстеження хворих проводилося безпосередньо перед операцією, в ранні (3-5 діб) та віддалені терміни після операції (через 3-5 років). Залежно від характеру гіперпластичного процесу в ЩЗ хворих розділено на три групи: I група охоплює 55 (32,74%) хворих, у яких виявлено ДТЗ; У звязку з поставленою метою дослідження всіх 168 хворих було обстежено до операції та в ранні терміни після операції (3-5 діб). У групах кількість обстежених в різні терміни була такою: у першій групі із загального числа хворих обстежено до операції й у ранні терміни після операції (3-5 діб) - 55 і у віддалені терміни (3-5 років) - 30 хворих. У третій групі - до і в ранні терміни після операції обстежено - 54 і у віддалені терміни - 29 хворих.При тиреоїдній патології зі схильністю до зниження функції щитовидної залози (хронічний аутоімунний тиреоїдит, вузловий зоб) зазначається зростання показників холестерину і b-ліпопротеїдів, з тенденцією до нормалізації після операції. У хворих на дифузний токсичний зоб (особливо після довгострокової тиреостатичної терапії) і хронічний аутоімунний тиреоїдит у сполученні з вузловим зобом до операції відзначаються виражені порушення імунореактивності організму, що виявляються напругою клітинного імунітету, посиленням цитотоксичності і підвищенням активності антитілогенезу, тобто проявом аутоімунного процесу. У віддалені терміни після операції нормалізація показників імунітету відбувається тільки у хворих на хронічний аутоімунний тиреоїдит у сполученні з вузловим зобом; при дифузному токсичному зобі вони наближаються до нормальних. Найгірші результати зазначено після операції з приводу хронічного аутоімунного тиреоїдиту як самостійного захворювання та вузлового зоба після видалення однієї частки з субтотальною резекцією другої частки щитовидної залози. У хворих на хронічний аутоімунний тиреоїдит, як самостійне захворювання, після операції гіпотиреоз наростає з необхідністю проведення замісної терапії (у 31,2% хворих).
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы