Стан фето-плацентарного комплексу та перинатальні наслідки вагітності у жінок зі спадковими порушеннями сполучної тканини - Автореферат

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукСпільними зусиллями науковців і клініцистів - акушерів, педіатрів, генетиків - на початку XXI століття досягнуто зниження малюкової смертності, але на цьому фоні відзначається стійка тенденція зростання захворюваності перинатального періоду, що актуалізує нові дослідження причин порушень внутрішньоутробного розвитку, пошук шляхів їх подолання (Ю.П. Аналіз причин недостатньої ефективності профілактики перинатальної патології дозволив нам визначити, як один із перспективних напрямків, дослідження спадкових детермінант внутрішньоутробного розвитку, клінічних проявів особливостей обмінних процесів жінки на рівні фето-плацентарного комплексу (ФПК). Доведена абсолютна залежність недиференційованих дисплазій сполучної тканини (НДСТ) у дітей і підлітків від негативних впливів на внутрішньоутробному етапі розвитку (Майданник В.Г., 2008), а також відсутність системних уявлень про стан ФПК у жінок з даною патологією стали підставою для даного дослідження, присвяченого перинатальному аспекту проблеми НДСТ. Оскільки найбільш впливовим чинником звязку між СПСТ у жінки і станом ФПК видаються системні судинні порушення, то можна припустити, що маніфестацією НДСТ при вагітності являтимуться плацентарна недостатність, затримка росту й розвитку плоду (В.М. Мета дослідження - розробити ефективні підходи до прогнозування і профілактики перинатальних ускладнень на підставі визначення особливостей перебігу гестаційного процесу і стану фето-плацентарного комплексу у жінок з недиференційованими дисплазіями сполучної тканини.Як критерії порівняння використовувались, по-перше, наявність НДСТ та, по-друге, перинатальні ускладнення, що дозволило сформувати чотири групи: A (основна) - 505 жінок (51,3 %) з НДСТ та перинатальними ускладненнями; B (перша порівняльна) - 179 осіб (18,2 %) з НДСТ без перинатальної патології; C (друга порівняльна) - 161 пацієнтка (16,3 %) без НДСТ з перинатальними ускладненнями; D (контроль) - 140 (14,2 %) умовно здорові жінки. Для поглибленого аналізу особливостей клініки НДСТ, перебігу вагітності і неонатального періоду, стану ФПК, уточнення механізмів патогенезу хронічних ПП, оцінки ефективності двох варіантів терапії, обміну колагену (К) у парі мати-новонароджений під спостереження було взято 456 вагітні. За наявністю НДСТ їх було розділено на 1 основну (170 осіб з НДСТ - 37,2 %) і 3 порівняльну (83 жінки без НДСТ - 18,2 %) групи. Решту жінок без перинатальних ризиків було включено в дослідження при проведенні УЗД-скринінгу, із них 149 осіб (32,7 %) з НДСТ склали 2 порівняльну, а умовно здорові 54 вагітні (11,8 %) 4 контрольну групи. Жінки 3 групи склали 3.1 (32 вагітні, які не отримували лікування) та 3.2 (51 особа, які лікувались за протоколами відповідно діагнозу) підгрупи.У дисертації наведено нове вирішення актуальної наукової задачі зниження перинатальної патології, сутністю якого є визначення недиференційованої дисплазії сполучної тканини перинатально значущим патологічним станом; наукове обґрунтування оптимальної стратегії ведення вагітних із недиференційованою дисплазією сполучної тканини шляхом цільового прогнозування і застосування превентивних заходів, змістом яких є призначення препаратів біофлавоноїдів і обмеження препаратів з дією дезагрегантів для компенсації негативного впливу недиференційованої дисплазії сполучної тканини на фето-плацентарний комплекс, запобігання перинатальним та неонатальним ускладненням: Поширеність недиференційованої дисплазії сполучної тканини у жінок репродуктивного віку Харківської популяції складає 33,1 % із дольовим розподілом помірного та вираженого ступенів на рівні 32,18 % та 0,9 %. Вагітність при недиференційованій дисплазії сполучної тканини асоційовано з рецидивами безсимптомної загрози переривання, затримкою внутрішньоутробного росту плода, передчасними пологами та розривом навколоплідних оболонок, кровотечею після пологів, патологією прикріплення плаценти; новонароджені від жінок із недиференційованою дисплазією сполучної тканини схильні до гіпоксично-ішемічних, геморагічних, травматичних церебральних уражень при найбільшій поширеності цих станів серед хлопчиків (у співвідношенні з дівчатками 1,5:1). Морфо-функціональний стан посліду при недиференційованій дисплазії сполучної тканини характеризується ознаками сполучнотканинного дисбалансу в децидуальній оболонці плаценти (гіперпродукція незрілого колагену на фоні дефіциту зрілого), судинними розладами, які обумовлені пригніченням рецепції до ендотеліну-1 та підвищенням рівню апоптозу, на фоні тотальної незрілості ворсинчастого хоріону, що призводить до недостатності плацентарного кровоплину, активізації апоптозу і дегенеративних процесів.

1. Основний зміст