Стан дофамінової системи та його корекція у хворих з артеріальною гіпертензією та супутнім ожирінням - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ СТАН ДОФАМІНОВОГО ОБМІНУ ТА ЙОГО КОРЕКЦІЯ У ХВОРИХ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА СУПУТНІМ ОЖИРІННЯМЗахист відбудеться “18” березня 2004 року о 13:30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.04 Національного медичного університету ім. Дисертацію присвячено вивченню стану дофамінової системи та її впливу на нейро-гуморальні фактори розвитку артеріальної гіпертензії у хворих з ожирінням. Показано, що у хворих з артеріальною гіпертензію та ожирінням на відміну від хворих без ожиріння спостерігається зменшення активності дофамінергічної системи у вигляді зменшення добової екскреції дофаміну, збільшення добової екскреції норадреналіну з сечею, збільшення концентрації пролактину, альдостерону, лептину в плазмі крові. Встановлено меншу загальну потужність коливань варіабельності ритму серця з меншою активністю парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи, більшим внеском симпатичного відділу та стресорним напруженням вегетативної регуляції серцевої діяльності, ніж у хворих без ожиріння, з порушенням циркадності тонусів різних відділів вегетативної нервової системи на протязі доби. Определено, что у таких больных, в отличие от больных без ожирения, наблюдается снижение активности дофаминовой системы в виде уменьшения суточной экскреции дофамина с мочой (в 1,6 раза), увеличения суточной экскреции норадреналина с мочой (в 1,3 раза), увеличение концентрации пролактина (в 2,3 раза), альдостерона (в 1,5 раз), лептина (в 3,4 раза) в плазме крови.Уточнити патогенетичні механізми розвитку артеріальної гіпертензії у хворих з ожирінням шляхом співставлення даних добового моніторингу артеріального тиску з результатами дослідження варіабельності ритму серця та добовою екскрецією дофаміну. Вперше виділено дофамін-залежну форму артеріальної гіпертензії у хворих з ожирінням зі зменшенням добової екскреції дофаміну з сечею, встановлено обернено пропорційну залежність вмісту дофаміну з рівнем АТ та індексом маси тіла. Показано, що у хворих з АГ та ожирінням спостерігається більший вміст норадреналіну в добовій сечі та пролактину, лептину, альдостерону в плазмі крові, ніж у хворих з АГ без ожиріння. У хворих з АГ та ожирінням у порівнянні з хворими без ожиріння встановлено більш значні порушення вегетативної регуляції діяльності серцево-судинної системи у вигляді зниження загальної потужності коливань, особливо за рахунок парасимпатичного спектру, збільшення відносної активності симпатичної нервової системи та порушення добової ритміки варіабельності ритму серця, що веде до більш високих середніх значень САТ та ДАТ, індексу часу, варіабельності АТ та недостатнього зниження АТ вночі. У хворих без ожиріння переважала кількість пацієнтів з помірною АГ - 19 хворих (17,8%), важка АГ була визначена у 14 хворих (13,1%).На підставі визначення добової екскреції дофаміну, концентрації пролактину, альдостерону, лептину в плазмі крові, добового моніторингу артеріального тиску, визначення варіабельності ритму серця та показників внутрішньосерцевої гемодинаміки встановлений взаємозвязок між рівнем артеріального тиску, масою тіла та функціональним станом дофамінової системи у хворих з артеріальною гіпертензією та супутнім ожирінням, проведений порівняльний аналіз гіпотензивного ефекту агоністу дофамінових рецепторів - бромокриптину і виявлено його позитивний вплив на перебіг цієї поєднаної патології. Встановлено, що у хворих з артеріальною гіпертензією та супутнім аліментарно-конституційним ожирінням спостерігається зниження активності дофамінергічної системи, що проявляється меншою добовою екскрецією дофаміну з сечею (в 1,6 рази) у порівнянні з хворими без ожиріння та здоровими особами (в 1,9 рази); та визначена обернено пропорційна залежність між екскрецією дофаміну та індексом маси тіла (r=-0,6, p<0,001). У хворих з артеріальною гіпертензією та супутнім ожирінням виявлено, що на фоні зменшення добової екскреції дофаміну спостерігається більша концентрація пролактину (в 2,3 рази), альдостерону (в 1,5 рази), лептину (в 3,4 рази) в плазмі крові, більша добова екскреція норадреналіну з сечею (в 1,3 рази), ніж у хворих без ожиріння, з перевищенням нормальних значень, відповідно в 2,3, в 2,1, в 5 та в 1,6 разів. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та супутнім ожирінням визначено меншу загальну потужність коливань варіабельності ритму серця з меншою активністю парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи, більшим внеском симпатичного відділу та стресорним напруженням вегетативної регуляції серцевої діяльності, ніж у хворих без ожиріння, з порушенням циркадності тонусів різних відділів вегетативної нервової системи протягом доби, що є несприятливим фактором розвитку та прогресування серцевої недостатності.