Стан антиендотоксинового імунітету у хворих при різних формах поліпозного риносинуситу - Автореферат

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИАВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Науковий керівник: кандидат медичних наук, доцент Балабанцев Анатолій Григорович, Кримський державний медичний університет ім. Георгієвського МОЗ України, завідувач кафедри оториноларингології Офіційні опоненти: - доктор медичних наук, професор Мельников Олег Федосійович, Інститут отоларингології ім. доктор медичних наук, професор Журавльов Анатолій Семенович, Харківський державний медичний університет, завідувач кафедри оториноларингологіїПроблема поліпозного риносинусита має важливе медико-соціальне значення через широку поширеність в структурі захворювань ЛОР-органів, зростання частоти захворювання в останнє десятиліття, торпідного і тривалого перебігу, зниження якості життя і працездатності (В.Ф. Вивчити стан гуморальної ланки імунітету за змістом антиендотоксинових антитіл трьох класів і загальних імуноглобулінів в сироватці крові хворих з різними формами поліпозного риносинусита на етапі госпіталізації і в ремісії захворювання. Оцінити взаємозвязок між рівнями антиендотоксинових антитіл і аутоантитіл до однониткової ДНК класів М і G у хворих поліпозним риносинуситом на етапі госпіталізації і ремісії захворювання. На основі зіставлення найближчих і віддалених результатів лікування з урахуванням стану антиендотоксинового імунітету у хворих з поліпозним риносинуситом розробити ефективніші підходи до лікування. Вперше встановлений дисбаланс продукції антиендотоксинових антитіл у сироватці крові у хворих при поліпозній і гнійно-поліпозній формах ПР, у ремісії захворювання, що виявляється переважним зниженням рівня антиендотоксинових антитіл трьох класів у сироватці крові.Залежно від вживаного препарату на подальшому етапі виділені 3 групи хворих: I - 36 хворих ПР, що одержували топічні стероїди (альдецин), широко вживані в практиці; а) при підвищеному рівні антиендотоксинових антитіл (16 чіл.), б) при пониженому рівні антиендотоксинових антитіл (20 осіб); II - 31 хворий ПР з диференційованим призначенням ІРС-19 при пониженому рівні антиендотоксинових антитіл; III - 10 хворих з гнійно-поліпозною формою захворювання з комплексним призначенням препаратів ІРС-19 і Манакс при дисбалансі антиендотоксинового імунітету. Число рецидивів від 3 до 5 відзначалося в 3,4 рази частіше у хворих з гнійно-поліпозною формою, а від 5-10 і до 16 разів у рівній мірі як при поліпозній, так і гнійно-поліпозной формах процесу (3,9 %). При оцінці стану антиендотоксинової ланки імунітету привертає увагу наявність у 72,5 % хворих при поліпозній формі процесу зниженого в 2,2 рази рівня анти-ЛПС-IGA в сироватці крові (р<0,05) і зниження його рівня в 1,9 рази у 69,2 % хворих при гнойно-поліпозній формі (р<0,05). Встановлено зниження в 1,7 рази (р<0,05) рівня анти-ЛПС-IGG при поліпозній формі в 60 % випадків, у 61,5 % хворих при гнійно-поліпозній формі процесу в 1,4 рази (р<0,05). Причому, оцінюючи стан антиендотоксинового імунітету у хворих у фазі ремісії захворювання, також встановлено зниження рівнів анти-ЛПС-IGA в 2 рази (57,1 % випадків), анти-ЛПС-IGM в 2,1 рази (74,3 %) і анти-ЛПС-IGG в 1,5 рази (71,4 %).Встановлені зміни продукції антиендотоксинових антитіл у хворих поліпозним риносинуситом перед госпіталізацією, що виявляються переважним зниженням продукції анти-ЛПС-IGA (72,5 % хворих при поліпозній формі і 69,2 % при гнійно-поліпозній формі), анти-ЛПС-IGM (82,9 % і 88,5 %) і анти-ЛПС-IGG, (відповідно 60 % і 61,5 %). Обгрунтований диференційований підхід до призначення топічних стероїдів (на прикладі альдецина) при підвищеному рівні антиендотоксинових антитіл у хворих з поліпозним риносинуситом, що сприяло поліпшенню клінічних проявів (відновлення носового дихання 62,5 %, нюх 27,2 %, зменшення виділень з носа в 37,5 % випадків) і стану антіендотоксинового імунітету (зниження підвищеного рівня анти-ЛПС-IGA в 1,6 рази, анти-ЛПС-IGG в 1,2 рази). Обгрунтоване застосування ІРС-19 у схемі лікування хворих поліпозним риносинуситом з пониженим рівнем антиендотоксинових антитіл, що виявлялося в позитивній клініко-імунологічній динаміці: поліпшення носового дихання (70 %), нюху (35 %), відсутність нападоподібного чхання, підвищення пониженого рівнів анти-ЛПС-IGG і анти-ЛПС-IGA на 22 %. Комплексне призначення ІРС-19 і Манакс хворим при торпідному перебігу гнійно-поліпозної форми процесу в більшій мірі сприяло зменшенню дисбалансу продукції антиендотоксинових антитіл, що виявлялося в корекції пониженого рівня анти-ЛПС-IGG, підвищених значень анти-ЛПС-IGA, поліпшенні клінічних показників. Рекомендовано використовувати показники антиендотоксинових антитіл класів А і G в сироватці крові як обєктивні лабораторні критерії оцінки стану антиендотоксинового імунітету, що характеризує особливості перебігу хронічного процесу при поліпозному риносинуситі і в ремісії захворювання.

Основний зміст роботи