Показники розвитку Вінницької області за 2010-2016 роки. Здійснення узагальнення впливу управління на стан сільського господарства. Дослідження складових бюджетної підтримки аграрних підприємств регіону. Очікування організацій щодо їх ділової активності.
Аннотация к работе
СТАН АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ АГРАРНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІЗа даними держстатистики [1] та Вінницької ОДА [2], область впевнено утримує провідні позиції за обсягами валової продукції сільського господарства, за чисельністю наявного поголівя ВРХ, за виробництвом мяса і молока. Для Вінницької області “саме зараз почали спрацьовувати ті чинники, до яких йшли протягом тривалого часу: сучасні технології, абсолютно нова агротехніка, насінництво, сама система організації аграрного бізнесу ... значна частина представників аграрного бізнесу почала легалізовувати свої доходи” [2]. За даними наукової періодики, систематизованої у таблиці 1, нами виділено наступні складові цього процесу: формування прозорого інформаційного середовища ринку; склад системи інформаційного забезпечення; використання новітніх інформаційних технологій та інтегрально-комплексного оцінювання; система управління потоками економічних ресурсів та продовольства; джерело формування доданої вартості. Кропивка [8], реформи управління в аграрному секторі доцільно здійснювати за напрямами: дерегуляції господарської діяльності, розвитку інформаційно-консультаційної діяльності, саморегулювання та самоорганізації в продовольчій сфері, запровадження стратегічного управління комплексним розвитком сільського господарства і сільських територій, оптимізації організаційної структури та функції органів управління. Підставою для цього визначення є те, що з погляду теорії інформації у соціальних системах організаційні структури управління соціальними системами, незалежно від їх рівня, здійснюють: збір, опрацювання (кодування, класифікацію, кваліфікацію), накопичення та зберігання певних даних; пошук, аналіз і узагальнення отриманої інформації; підготовку та прийняття управлінських рішень у формі нової (синтезованої) інформації; передачу синтезованої інформації у формі рішень адресатам; організацію збору від адресата інформації для контролю за виконанням управлінських рішень тощо.