Характеристика правового статусу особи в умовах формування правової держави. Визначення норм забезпечення прав і свобод особи як головної функції правової держави. Удосконалення системи прав людини в умовах переходу до ринку та політичної реформи.
Курсова робота на тему: ПРАВОВА ДЕРЖАВА Й ОСОБАКінець другого тисячоліття характеризується ідеологічним і духовним розкріпаченням людства, здійснюваний шляхом утвердження гідності кожної особи, нації, а також політичного плюралізму як найвищих суспільних цінностей. При цьому одні виходять з бажання підкреслити, що, проголосивши себе суверенною і незалежною, Україна стала й демократичною правовою державою, а інші - з прагнення довести, що побудова такої держави є справою більш віддаленої перспективи. Цією концепцією можуть послуговуватися громадяни як ідеологічним джерелом своїх очікувань і сподівань стосовно держави, для обґрунтування своїх побажань, рекомендацій, вимог щодо її політики, інтересів, для забезпечення своїх прав. Зміст цього принципу охоплює такі складові: непорушність прав і свобод людини, широка система її гарантій, соціально-правова захищеність особи, усіх її цінностей, реальність судового захисту прав та інтересів людини. Отже , правова держава - це держава, в якій юридичними засобами реально забезпечується максимальне здійснення, охорона і захист основних прав людини.Під правовим статусом особи розуміють систему закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обовязків, відповідальності, відповідно до яких індивід як субєкт права (тобто як такий, що має правосубєктність) координує своє поведінку в суспільстві. Терміни «особа», «людина», «громадянин» вживаються конституцією і законодавством. У політичному плані відповідно до конституції особа виступає як громадянин, особа без громадянства, іноземний громадянин, біженець або змушений переселенець. Правовий статус особи без громадянства, іноземного громадянина - самостійні категорії, однак, зважаючи на те, що вони формуються на основі правового становища громадянина певної держави, доцільно говорити про правове становище особи в цілому. Воно визначає формування правового становища особи і особливостей конституційних основ її статусу.Під основними правами людини розуміють гарантовану законом міру свободи (можливості) особи, яка відповідно до досягнутого рівня еволюції людства в змозі забезпечити її існування і розвиток та закріплена у вигляді міжнародного стандарту як загальна і рівна для усіх людей. Ознаки основних прав людини: 1) можливості (свободи) людини діяти певним чином або утримуватися від певних дій, спрямовані на задоволення потреб, без яких вона не в змозі нормально існувати і розвиватися; Визнання, дотримання, охорона і захист державами (у результаті угод) основних прав людини, закріплених на міжнародному рівні, є свідченням про те, що вони стали не лише обєктом міжнародного регулювання, але й міжнародними стандартами. Соціальні права - можливості (свободи) особи та громадянина вільно розпоряджатися своєю робочою силою, використовувати її самостійно або за трудовим договором, тобто право на вільну працю (вибір виду діяльності, безпечні умови праці, гарантовані мінімальні розміри її оплати тощо), право на соціальне забезпечення, відпочинок, освіту, гідний рівень життя та ін. Держава, яка визнає людину, її права й свободи своїм найвищим пріоритетом і - що найголовніше - реалізує це визнання у своїй практичній діяльності, - така держава гідна вважатися державою права (прав людини) або інакше - правовою державою.Держава виникає на певному еволюційному етапі розвитку цивілізації як обєктивна реальність внаслідок розвитку природних закономірностей існування соціальної форми матерії (суспільства), що є функціональною соціальною системою та культурною цивілізаційною цілісністю, яка характеризується сукупністю різних форм спільної діяльності людей, суспільних відносин та їх нормативного регулювання. В історичному перебігу розвитку цивілізацій держава, її завдання та функції завжди виражали: сфери і межі її втручання у суспільні відносини; претензії на закріплення інтересів різних соціальних груп; ступінь забезпечення загальносуспільних та групових інтересів, прав і свобод окремого індивіда. Визначення у праві окремих категорій прав, свобод, обовязків та їх системної позитивно-правової пріоритетності у суспільстві породжує відповідні функції держави та їх ціннісно-функціональну спрямованість. Функції держави - це історично обумовлені основні напрями її діяльності із забезпечення основних прав, свобод, умов виконання обовязків та відповідальності людини і громадянина, у яких відображається й конкретизується предмет та зміст діяльності держави, проявляється її цивілізаційна сутність і соціальне призначення. У юридичній літературі до економічних прав, що знаходять відображення у конституціях держав і міжнародних документах, відносять право: на власність; на працю; на підприємницьку діяльність; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; рівність усіх форм власності та їх рівний юридичний захист; право на справедливу платню і розумне обмеження робочого часу.
План
План
Вступ
1. Правовий статус особи в умовах формування правової держави
2. Забезпечення прав і свобод особи як головна функція правової держави
3. Удосконалення системи прав людини в умовах переходу до ринку та політичної реформи
Висновки
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
