Споживчий кредит та перспективи його розвитку в Україні - Курсовая работа

Економічна сутність споживчого кредиту 2. Механізм здійснення споживчого кредитування в Україні 4. Досвід розвитку споживчого кредитування в зарубіжних країнах Висновки та пропозиції Список використаних джерел Вступ Актуальність теми. Значну роль у задоволенні виникаючих потреб населення, підвищенні його життєвого рівня, забезпеченні соціально-економічного розвитку країни відіграє така форма кредиту, як споживчий кредит, що надається населенню для задоволення різноманітних споживчих потреб. Всі ланки суспільства прагнуть ефективно функціонувати, а без розвитку всіх напрямків банківської інфраструктури і, насамперед, споживчого кредитування, не можливий нормальний розвиток суспільства, а саме всіх його категорій (верст населення). Мета курсової роботи полягає у вивчення сутності споживчого кредиту, характерних рис його основних видів та механізму здійснення споживчого кредитування. У ході виконання курсової роботи були використані закони та нормативні акти, постановами та положеннями Верховної Ради України, Національного банку України, спеціальні банківські документи, Інтернет-джерела, а також періодика і спеціальна література, що стосується даної тематики. Перспективними і доцільними є розробка, удосконалення та широкомасштабне практичне застосування банківської системи технологій споживчого кредитування населення як найважливішого інструменту фінансування розширеного суспільного відтворення за допомогою механізмів стимулювання платоспроможного попиту населення. Отже, з одного боку, споживче кредитування - це вирішення проблеми тимчасового дисбалансу готівки та поточних витрат населення. Економічна сутність споживчого кредиту Якщо з початку звернутися до історії споживчого кредитування ще в Росії до 1917 року, то перші кооперативні заклади дрібного кредиту в Росії були створені в 60-х роках ХІХ ст. Максимальний розмір позики був можливий до 80 крб. терміном на 6 місяців. При видачі кредиту в позико - збережних товариствах враховувалась працездатність позичальника, його належність, нравові переваги і т. ін. Наглядно, що кредитні товариства ризикували видавати й невиробничі позики: на купівлю товарів для продажу,сплати боргів, особисті витрати та жилі будівлі. В деяких господарствах кредит по відношенню до капіталу складав всього 4 5%. Банк видав селянам довгострокові позики терміном на 34,5 року. Значні зміни стали відбуватись у формах і видах кредитів, особливо в методах кредитування. В Україні після затвердження у вересні 1993 р. Указом Президента України Тимчасового положення про кредитні спілки в Україні почали створюватися кредитні спілки, які стали займатися взаємокредитуванням громадян. У процесі подальшого розвитку ринкових відносин питома вага операцій із фізичними особами неодмінно зростатиме, тож фінансово-кредитні установи нашої держави мають це враховувати. Суб’єктами кредитних відносин являються фізичні особи (позичальники ), а в особі кредитора виступають банки, інші кредитні установи ( ломбарди, пункти прокату та інші підприємства та організації ). Заслуговує на увагу ще одна функція кредиту, сформульована А.С. Гальчинським, - функція капіталізації вільних грошових доходів. У країнах Західної Європи та США кредити в розстрочку поділяються на прямі і непрямі банківські споживчі кредити. Найбільшого поширення кредитування споживчих потреб населення набуло в установах Ощадного банку України.