Історична реконструкція сповідального дискурсу паломника в культурі Нового часу як широкої інтерпретативної метафори набуття віри та святості. Сповідницький дискурс паломника як текстова реальність, що спонукає до розповсюдження релігійного досвіду.
Стаття на тему: Сповідальний дискурс паломникаKeywords: culture, holiness, pilgrimage, confession, discourse, experience. Ця парадоксальність і разом дивна стратегія відома з давніх часів, ми маємо величезний досвід самозанурення в стан викликання на себе ідеального слухача, або Абсолюту, який є учасливим, милуючим і здатним вирішити проблеми паломника. Вже цей текст, який є характерною ознакою емблематизму, геральдизму і символізму XVII століття, став певним маркером тої літератури, яка піднімає паломника над буденністю мандрів, показує, що паломник з великої літери - це або християнин, або інший представник будь-якої релігії, який уособлює своїм шляхом певний парадигмічний шлях, який належить пророку, Абсолюту, Богу. Так, Пушкін з його буквальними паралельними запозиченнями в творах “Мандрівник” (“Странник” російською мовою) і ін., Лєсков, Гоголь, Лев Толстой, навіть Достоєвський - всі вони є пілігримами з великої літери, всі здійснюють Подорож, яка є аналогом подорожи Христової, всі викликають в своєму дискурсі ідеального слухача, тобто звертаються до Абсолюту. Шлях паломника - це шлях, який відчули всі люди, не байдужі до християнства, і всі вони відчували себе пілігримами, мандрівниками у великому світі.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
