Способи захисту держави та їх обмеження в міжнародному приватному праві - Статья

Способи захисту держави та їх обмеження в міжнародному приватному правіДосліджено основний зміст понять специфічних способів захисту, таких як державний імунітет, доктрини "акт держави" та "естопель", посилання на публічний порядок, застосування надімперативних норм. Розглядаються основні причини і мета застосування даних правових категорій, з’ясовуються основні способи взаємодії та їх співвідношення. Ключові слова: державний імунітет, суверенітет, акт держави, естопель, публічний порядок, надімперативні норми. Исследовано основное содержание понятий специфических способов защиты, таких, как государственный иммунитет, доктрины "акт государства" и "эстоппель", ссылка на публичный порядок, применение надимперативных норм. The basic meaning of specific methods of protection, such as state immunity doctrine of "act of state" and "estoppel", a reference to public order, the use nadimperatyvnyh standards.Держава і державні органи дедалі частіше виступають стороною відносин приватноправового характеру, що призводить до збільшення позовів проти держави і державних органів як у державних судах різних країн світу, так і міжнародному комерційному арбітражі. Держава Україна як субєкт МПРП, вступаючи в міжнародні приватноправові відносини, має імунітет, який ґрунтується на суверенітеті держави й означає, що жодна держава не може здійснювати свою владу над іншою державою, її органами чи майном [1, с. Поняття імунітету держави стосується правових норм і принципів, що визначають умови, за яких одна держава здатна уникнути зазіхань на свободу від юрисдикції (законодавчих, судових та адміністративних повноважень) іншої держави. Інститут імунітету держави, заснований на принципі суверенної рівності держав і визначає правове становище держави у приватноправових відносинах міжнародного характеру. Відповідно, при здійсненні комерційної діяльності (acta jure gestionis) держава не має імунітету щодо цієї діяльності, оскільки наявність імунітету може призвести до того, що юридичні і фізичні особи, які вступлять у такі відносини з державою, будуть позбавлені можливості судового захисту своїх прав.Отже, розглядаючи способи захисту держави та їх обмеження в міжнародному праві, можна дійти таких висновків. Спори за участю держави і державних органів, повязані із застосуванням державою та її органами специфічних способів захисту, таких, як державний імунітет, доктрини "акт держави" та "естопель", посилання на публічний порядок, застосування надімперативних норм тощо, мають свої, притаманні тільки їм особливості і є невідємною складовою міжнародного приватного права. Що стосується державного імунітету, то в чинному законодавстві України, з одного боку, міститься положення про абсолютний імунітет держави (Закон України "Про міжнародне приватне право"), з другого - не встановлений обовязок держави або її органів відмовлятися від цього імунітету в будь-якому випадку, яке може виражатися у договірному положенні, що має узгоджуватися сторонами при укладенні договору. Не зважаючи на дискусії щодо того, чи належить доктрина "акт держави" до звичайного публічного міжнародного права і, відповідно, чи дійсно вона надає захист, подібний до державного імунітету, як мінімум, цей інструмент можна вважати складовою інституту державного імунітету. Хоча традиційно не допускається застосовувати захист проти держави шляхом посилання на доктрину "естопель", ця практика поступово змінюється, а тому можемо говорити, що і доктрина "естопель", і застереження про публічний порядок є складниками надімперативних норм, які мають виключне значення для забезпечення інтересів держави і суспільства при взаємодії різних правових систем.