Цивільно-правові способи захисту авторських і суміжних прав. Державна підтримка творчої діяльності авторів і виконавців. Об’єкти засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг. Правові проблеми захисту інформації в мережі Інтернет.
Зміст Розділ 1. Поняття авторського права 1.1 Поява авторського права 1.2 Об’єкти та суб’єкти авторського права 1.3 Право володіння авторськими правами. Захист авторських прав та суміжних прав. Цивільно-правові способи захисту авторських і суміжних прав 2.1 Захист авторських і суміжних прав 2.2 Проблеми захисту авторських і суміжних прав 2.3 Авторський договір і його значення Розділ 3. Захист авторських прав в мережі Інтернет 3.1 Захист авторських прав в мережі Інтернет 3.2 Правові проблеми захисту інформації в мережі Інтернет 3.3 Порушення авторських прав в мережі Інтернет Розділ 4. Об’єкти авторського права 4.1 Види об’єктів авторського права 4.2 Об’єкти засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг Висновок Список використаних джерел Розділ 1. Поняття авторського права 1.1 Поява авторського права Сферою застосування авторського права є права творчих працівників на результати їх праці. Це продиктовано необхідністю стимулювати процес творчої діяльності і довести її результати до максимально широкого кола осіб. Законодавство у сфері охорони авторських прав охоплює різні види творчого процесу, і передусім ті з них, які так чи інакше повязані із засобами масової інформації - пресою, радіомовленням і телебаченням, кінематографом, електронними інформаційними системами. Можливість тиражувати літературні твори за допомогою механічних процесів зумовила появу нових професій, які називаються в Англії «stationers» (торгівці друкованою продукцією). У такій ситуації, за відсутності якої-небудь форми охорони від конкурентів, що продають незаконні копії, інвестування у видавничу справу було небезпечною і ризикованою справою, яка часто призводила до розорення підприємців. Такі привілеї давали бенефіціаріям виняткові права відтворення і розповсюдження твору протягом певного часу і надавали засоби захисту для здійснення права книговидання за допомогою штрафів, арештів, конфіскацій підроблених копій і, можливо, стягнення збитків. У цьому вже проглядалися основні риси системи сучасного авторського права. Предмет цього закону був відображений в його довгому заголовку як підтримка вчення і закріплення за управомоченими володільцями права власності на копії книжок. Таким чином, загальний термін охорони авторського права становив 28 років з дати першої публікації. Остаточне рішення було прийняте у 1774 році Палатою лордів у справі Дональдсон проти Беккета. У Франції перехід від системи привілеїв до системи авторського права був частиною загальних змін у житті країни, зумовлених революцією, що скасували привілеї всіх видів, включаючи привілеї видавців. Однак і в Англії, і у Франції ці права розглядалися, по суті, як права власності, забезпечуючи автору чи його спадкоємцеві або правонаступнику майнову цінність твору, що охороняється. На закінчення цього короткого історичного огляду слід звернутися до історії Сполучених Штатів Америки і відзначити, що до 1976 року, коли було прийнято чинний і в даний час Закон Сполучених Штатів про авторське право. Так, перший федеральний американський закон, прийнятий у 1790 році, передбачав термін охорони книжок, географічних карт і морських карт протягом 14 років з дати першої публікації, який міг бути продовжений за життя автора і за умови дотримання суворих вимог реєстрації і депонування. Суть концептуальних відмінностей між системами загального і цивільного права полягає в тому, що країни загального права розглядають авторське право фактично як форму власності, яка може бути створена автором - фізичною або юридичною особою, і яка може використовуватися так само, як і будь-яка інша форма власності, при цьому складові його правомочності спрямовані лише на користування майновим потенціалом цієї власності. Однак, і в цьому полягає відмінність, - є додаткове вимірювання прав автора, тобто інтелектуальна або філософська концепція, яка проголошує, що твір автора є вираженням його особистості, яке внаслідок природної справедливості вимагає охорони тією ж мірою, що і майновий потенціал твору. Головними напрямами духовної творчості людей є наукова діяльність, література і мистецтво. Результати цих видів творчої діяльності, невичерпні за формами, способами обєктивного вираження духовного багатства людини, є предметом правової охорони. Суспільні відносини, що виникають у звязку з їх використанням, потребують правового регулювання, яке і бере на себе авторське право. Авторське право встановлює сприятливі правові умови для творчої діяльності, забезпечує доступність результатів цієї діяльності всьому суспільстві. У субєктивному розумінні, авторське право - це сукупність прав, які належать автору або його правонаступнику у звязку зі створенням і використанням твору літератури, науки, мистецтва. Основними нормативними актами, які регулюють суспільні відносини, повязані з авторським правом, є Конституція України, Цивільний кодекс України, Закон України Про авторське право та суміжні права у редакції від 11 липня 2001 р. та інші закони. Особливу групу джерел сучасного авторського права с
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
