Способи забезпечення виконання зобов"язань як гарантії захисту та законних інтересів учасників договірних відносин - Курсовая работа

КУРСОВА РОБОТА Способи забезпечення виконання зобов`язань як гарантії захисту та законних інтересів учасників договірних відносин Зміст Вступ Розділ 1 Загальна характеристика забезпечення виконання зобов`язань 1.1 Види забезпечення виконання зобов`язань 1.2 Класифікація та форма правочину щодо забезпечення виконання зобов`язань Розділ II. Зобов`язально-правові способи забезпечення виконання зобов`язань 2.1 Історичні передумови виникнення, поняття, предмет та стягнення неустойки 2.2 Поняття, відповідальність та припинення договору поруки 2.3 Поняття, обов`язви і припинення гарантії 2.4 Визначення завдатку як зобов`язально-правового способу 3. Речово-правові способи забезпечення виконання зобов`язань 3.1 Загальний огляд і види застави 3.2 Право притримання як речово-правового способу Висновок Список використаних джерел Додаток 1 Додаток 2 Вступ Зобов`язання з моменту його виникнення має основною метою виконання. При цьому під виконанням слід розуміти досягнення такого корисного результату, що його сторони хотіли досягнути, вступаючи у нього. Згідно зі статтею 526 ЦКУ зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Актуальність даної теми полягає в тому, що відносини, які регулюють способи забезпечення виконання зобов`язань, розвивалися ще з того моменту, коли зароджувалося лише саме понятття держава. А це означає, що в певному середовищі види зобов`язань відігравали величезну роль в житті кожної особи впродовж століть, бо майнові відносини між боржником і кредитором зародились ще в Стародавньому Римі. Відповідно неустойка визначається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов`язаний сплатити кредитору в разі невиконання або неналежного виконання ним зобов`язання. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Подібно до поручительства, гарантією є зобов`язання гаранта перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов`язання в повному обсязі або в частині. В силу якого кредитор має право в разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 594 ЦКУ кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання. Цивільний Кодекс України встановлює такі види забезпечення виконання зобов`язань: неустойка, порука, гарантія, завдаток, застава, притримання. Неустойка, яка згідно з нормами ЦКУ може бути у формі штрафу та пені, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Поряд із звичайною заставою ЦКУ передбачає ще й спеціальні види застави: іпотеку - заставу нерухомого майна, що залишається у володіння заставодавця або третьої особи; заклад - заставу рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі. Усі способи забезпечення виконання зобов`язань можна впорядкувати в певну систему, поєднавши їх у три групи: I - встановлюють для боржника невигідні наслідки на випадок невиконання (неустойка, завдаток); II - супроводжуються виділенням із майна боржника певної його частини, яка повинна служити перш за все задоволенню можливих вимог цього кредитора, з відстороненням від неї інших можливих кредиторів (застава, притримання); III - мають на меті залучення до зобов`язання інших осіб, майно яких поряд із майном боржника теж могло слугувати для задоволення вимог кредитора (порука, гарантія). 1 березня 1921 р. на 10-му з`їзді РКП (б) радянським урядом був проголошений початок нової економічної політики. Новий Цивільний кодекс Української РСР був введений в дію з 1 січня 1964 р. та діє в Україні до теперішнього часу. Щодо способів забезпечення виконання зобов`язань, то якщо ЦК 1922 р. виділяв на законодавчому рівні лише такі способи, як неустойка і завдаток, то ЦК 1964 р. присвячує забезпеченню виконання зобов`язань окрему Главу 16. Так, згідно з Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22 листопада 1996 р., за прострочення грошових зобов`язань, суб`єктами яких є підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, боржники сплачують кредиторам пеню в розмірі, що встановлюється за договором та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за яким сплачується пеня.