Розкриття мовних механізмів створення емотивності фразеологічних одиниць німецької мови шляхом їх синхронічного та діахронічного аналізу. Виявлення впливу емотивного компонента значення на актуалізацію фразеологізмів та на дефразеологічну деривацію.
При низкой оригинальности работы "Способи відтворення німецьких фразеологізмів на позначення емоційного стану людини українською мовою", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Міністерство освіти і науки Київський національний університет культури і мистецтв Факультет: інститут журналістики і міжнародних відносин Кафедра: теорії і практики перекладу Магістерська робота Способи відтворення німецьких фразеологізмів на позначення емоційного стану людини українською мовою Студента групи ФП-48м Ховпуна Руслана Олеговича Науковий керівник: д. філ.н., професор, Корольова А.В., Київ - 2013 ЗМІСТ ВСТУП Розділ 1. Мовні та позамовні чинники формування емотивної фразеології 1.1 Класифікація фразеологізмів на позначення різних характеристик людини 1.2 Емоційна фразеологія у контексті лінгвокультурологічних досліджень 1.3 Формування емоційного компонента значення у фразеології, які позначають поведінку і зовнішність людини 1.4 Способи перекладу фразеологізмів Висновки до розділу 1 Розділ 2. Практична частина. Семантичний аналіз емотивних фразеологізмів у німецькій мові 2.1 Семантичні групи позначення розумової діяльності 2.1.1 Зовнішній вигляд, що характеризує стан здоров’я, настрій та ін. 2.2 Лексико-семантична група з позначенням якості дії 2.2.1 Лексико-семантична група з позначенням позитивної характеристики людини 2.2.2 Лексико-семантична група з позначенням негативної характеристики людини 2.3 Семантична група зі значенням характеристики людини... 2.4 Семантична група зі значенням зі значенням діяльності по відношенню до кого-небудь 2.5 Семантична група зі значенням якості дії 2.6 Семантичні групи зі значенням вираження почуттів, емоцій 2.7 Приклади заміни лексичних компонентів фразеологізмів Висновки до розділу 2 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ РЕЗЮМЕ zusammenfassung СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП Дана магістерська робота присвячена вивченню емотивного компонента значення фразеологічних одиниць німецької мови. У дослідженні розглядаються особливості емотивності, її структура, звязки з іншими компонентами семантики мовних одиниць, а також аналізуються основні мовні механізми створення емотивності фразеологічних одиниць. Інтерес дослідників, які працюють у галузі цілої низки наук (філософії, фізіології, психології та лінгвістики), повністю обґрунтований, оскільки емоції певною мірою виявляються в усіх галузях діяльності людини, у тому чисті і в мовленнєвій. Традиційно емоційний бік мови досліджувався в лінгвістиці в межах лексикології (М. Аверіна, С.Б. Беолізон, Р.С. Сакієва) та стилістики (Е.С. Азнаурова, І.В. Ці дослідження проводились у трьох основних напрямках: вивчалися слова, які називають емоції, так звана “емоційна лексика (слова, шо виражають емоції) (М.А. Буряков, Е.А. Вайгла), а також стилістичні характеристики слів і словосполучень (В.В. Аврасін, В.І. Болотов, Н.М. Разінкіна). Тема роботи: Способи відтворення німецьких фразеологізмів на позначення емоційного стану людини українською мовою. Актуальність теми: Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що останнім часом увага сучасних лінгвістів до вивчення проблеми емотивності посилилась, оскільки емотивні аспекти семантики відображають один із моментів діяльності людини, який супроводжує процес людського пізнання. Методи дослідження: - метод фразеологічної ідентифікації - у процесі дослідження співвідношення фразеологічних одиниць та крилатих виразів; - контекстологічний метод та метод оточення - використано для визначення характеру зв’язку переосмислених мовних одиниць (слів, синтаксичних конструкцій, стійких виразів) з іншими мовними одиницями в межах мікро- чи макротексту; - елементи статистичного методу та методу концептуального аналізу застосовуються в дослідженні семантичної структури емотивних мовних одиниць. Кожен перекладач повинен мати свій власний механізм перекладу, щоб довести його до автоматизму. Якщо раніше фразеологи звертали увагу перш за все на вивчення фразеологізмів у площині системи мови (В.В. Виноградов, О.І. Смирницький, О.С. Ахманова, Н.М. Амосова, В.А. Архангельський, В.П. Жуков, О.В. Кунін), то з 70-х років увага дослідників акцентується на функціонуванні фразеологізмів у мовленні, на їх комунікативних та функціональних характеристиках (М.Ф. Алефіренко, С.Г. Гаврін, Ю.А. Гвоздарьов). В основі фразеологічних зворотів лежать факти історії певного народу, а також легенди і факти античної історії. Наприклад, можна порівняти походження фразеологізму, що позначає високий зріст людини в різних мовах. Є. Верещагін та В. Костомаров вважають, що фразеологізми можуть відображати національну культуру трояко: 1. комплексно, тобто своїм ідіоматичним значенням, усіма компонентами разом, що складає суть будь-якої фразеологічної одиниці; 2. розчленовано, тобто елементами свого складу; зазвичай стрижневим словом таких фразеологізмів є екзотизм для іншомовної аудиторії; 3. фразеологічні одиниці відображають народну культуру своїми прототипами, що описують звичаї, свята, деталі побуту і культури в житті народу. У ролі предикатива, означення субстантивні фразеологічні одиниці актуалізують сему якісної ознаки, категоріальна сема предметності зникає, наприклад, eine treue Haut - „treuer, anhanglicher Mensch“: …Na, Schwamm druber,
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
