Способи відтворення метафори при перекладі англійських публіцистичних текстів - Курсовая работа

На тему: «Способи відтворення метафори при перекладі англійських публіцистичних текстів»Теорія метафори ґрунтовно розроблена світовою літературно-теоретичною наукою, над її проблемами працювало багато відомих теоретиків літератури від античності до наших днів, знаходячи все нові й нові грані цього тропа. Як мовний засіб політичної комунікації метафору досліджували закордонні (А. З огляду на вищезазначене, темою нашої роботи було обрано «Способи відтворення метафори при перекладі англійських публіцистичних текстів». Актуальність нашого дослідження обумовлено все більшою поширеністю використання метафор у публіцистичному дискурсі, як українському, так і англомовному. У звязку з цим вбачаємо необхідність проведення ґрунтовного аналізу способів перекладу метафор з англійської мови на українську на матеріалі публіцистичних текстів.Мета цієї роботи - узагальнити поняття публіцистичного дискурсу у його кореляції з поняттями «функціональний стиль» та «текст», виокремити основні функції публіцистичного дискурсу. У сучасній лінгвістиці дискурс розуміють як складне комунікативне явище, яке містить не тільки акт творення певного тексту, але й відображає залежність мовного твору від багатьох екстралінгвістичних обставин - знання про світ, поглядів, думок і конкретної мети мовця як його творця. І хоча проблема співвідношення понять «функціональний стиль» та «дискурс» залишається далекою від вирішення, спеціалісти вважають за можливе говорити про розмовний, офіційно діловий, художній стиль тощо. Стиль - це системно утворюючий фактор дискурсу, а дискурс - «вмістилище вербальних засобів втілення соціально значущих ідей, що віддзеркалюється в культурній свідомості» [15, c. Однак, приймаючи таке положення у якості базового для нашого дослідження, потрібно враховувати, що подібне співвідношення понять «дискурс», «стиль» є досить умовними, хоча б з тієї причини, що вони належать до різних наукових парадигм і, відповідно, мають різні сфери використання (дискурс - обєкт міждисциплінарного вивчення, функціональний стиль залишається в межах лінгвістики та літературознавства).Публіцистика на зламі епох відіграла неабияку роль у пробудженні суспільної свідомості й формуванні нації. Аналітичні, пристрасні, викривальні виступи майстрів пера не тільки розкривали важливі для соціуму політичні поняття, а й впливали на емоційну сферу реципієнтів. Одним з таких вербальних засобів, що забезпечує сугестивний потенціал тексту, успішність комунікативного акту, відтворює індивідуально-авторську картину світу митця й увиразнює пресовий дискурс, є метафора. Її роль важко недооцінити: метафора збагачує інформативне наповнення матеріалу; насичує образами тканину тексту, роблячи його більш виразним, яскравим і емоційно впливовим; виступає засобом актуалізації уваги адресата; підкреслює позицію автора, а в політичному дискурсі, зафіксованому в засобах масової інформації, за словами В. Як один з яскравих і часто вживаних публіцистами засобів увиразнення мови, метафора дозволяє проаналізувати індивідуально-авторську мовну картину кожного митця, інтерпретацію ними суспільно-політичних реалій, забезпечує комунікативний і впливогенний потенціал тексту.Згідно з цією теорією метафора знаходить свій вияв не лише в мовній сфері, а й у поняттєво-мисленнєвій. Людина живе метафорами, мислить ними. Маккормак трактує метафору як “когнітивний процес, який виражає і формулює нові поняття”, а також як “культурний процес, за посередництвом якого змінюється сама мова” [15, с. Теоретики когнітивної лінгвістики інтерпретують метафору як спосіб пізнання світу, репрезентант мовної картини світу, засіб вторинної номінації явищ дійсності, а точніше - “найпродуктивніший креативний засіб збагачення мови, вияв мовної економії, семіотичну закономірність, що виявляється у використанні знаків однієї концептуальної сфери на позначення іншої, схожої з нею в якомусь відношенні” [7, с. Метафорою в широкому розумінні вважають будь-яке слово або вираження, ужите в переносному значенні: годинники біжать, час летить, каяття з-звістки або її пробудження й т.п.Неодмінною, повсюдно присутньою ознакою художньо-літературного тексту будь-якого обєму є метафора. Метафори формуються на основі розширення семантичного обсягу слів, який з часом розгалужується, збагачується разом з розвитком наших знань про навколишній світ і самих себе в ньому. Необхідність класифікації метафор виявляється особливо наочно в тих випадках, коли цим тропом виражаються складні й невиразні низки думок, породжених невизначеною множиною дій, слів. Уже давні мислителі розрізняли метафору за поділом предметів на живі й неживі, з якого випливає чотири роди цього тропа: або перенесення залишається в межах живого й неживого, від живого до живого, від неживого до неживого, або воно переходить за межі цих розрядів: від живого до неживого, від неживого до живого.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти вивчення публіцистичного дискурсу та метафори

1.1 Особливості публіцистичного дискурсу

1.2 Специфіка функції метафори в публіцистичному дискурсі

1.2.1 Явища метафори

1.2.2 Класифікація метафор

Розділ 2. Практичний аналіз способів перекладу метафори з англійської мови на українську на матеріалі публіцистики

Висновки

Список використаної літератури

Додаток