Способи експресивної реалізації граматичного суб’єкта в поетичному тексті (на матеріалі англійської поезії ХVIII-ХХ століть) - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТІснують дві основні інтерпретації терміна “субєкт”: “субєкт” як один з двох компонентів предикативної структури речення і “субєкт” у значенні “носій пізнавальної, предметно-практичної та комунікативної діяльності”, що асоціюється з концептом “людина” (Ю.С. Термін “субєкт” у першому значенні традиційно використовується в лінгвістиці при аналізі структури речення. Особливості тексту як комунікативного утворення, що базується на використанні мови, визначають специфіку його субєктної структури, яка розгортається у двох сферах, відповідно до двох аспектів дослідження тексту: в сфері комунікації, де субєкту надається комунікативного статусу, і в сфері мови, де субєкт насамперед співвідноситься з певним денотатом. Виділені типи граматичного субєкта - “Я”-субєкт, що ідентифікує адресанта - “самого” мовця, “він”-субєкт, що ідентифікує адресанта - “іншого” мовця, “ти”-субєкт, який ідентифікує адресата, і субєкт, котрий ідентифікує некомуніканта, - склали основу проведеного дослідження. До першої групи віднесено субєкти, які ідентифікують КОМУНІКАНТА: субєкт із значенням “Адресант” (“Я”-субєкт, що ідентифікує “самого” мовця, “він”-субєкт, що ідентифікує “іншого” мовця в конструкціях з прямою мовою, діалогах і полілогах); субєкт із значенням “Адресат” (“ти”-субєкт).До першої групи віднесено субєкти, що ідентифікують КОМУНІКАНТА: субєкт із значенням “Адресант” (“Я”-субєкт, що ідентифікує “самого” мовця, “він”-субєкт, що ідентифікує “іншого” мовця в конструкціях з прямою мовою, діалогах і полілогах); субєкт із значенням “Адресат” (“ти”-субєкт). Дослідження способів експресивної реалізації граматичного субєкта в поетичному тексті (в плані означуваного, в плані означувального і в плані комбінування субєктів у реченні та тексті) засвідчує наявність єдиної тенденції: нейтральним варіантом у всіх випадках є субєкт-прототип (або прототипічний варіант комбінування субєктів), котрий реалізує природно обумовлені специфічні субєктні властивості або функції в найбільш чистому вигляді, без домішки інших властивостей або функцій. Максимальний рівень експресивної цінності притаманний найвіддаленішій периферії - субєкту з абстрактним значенням, яке характеризується повною відсутністю природної властивості агентивності: приписування такому субєкту будь-якого дієслова-предиката набуває експресивної значущості, оскільки супроводжується метафоризацією по лінії “Субєкт - Предикат”. Прототипічними є: у випадку “Я”-і “ти”-субєктів - субєкт, реалізований займенником; у випадку “він”-субєкта, що ідентифікує комуніканта, і у випадку субєкта, що ідентифікує некомуніканта - субєкт, реалізований іменником, займенником і дескрипцією (додаткова інформація, яка наводиться в дескрипції, використовується з метою ідентифікації предмета дійсності, за винятком дескрипцій, в яких загальне значення - насамперед, значення “людина” - передається через інше, суміжне поняття, якому властивий менший або нульовий ступінь індивідності). До периферійних варіантів належать: субєкт, реалізований цитацією, - для всіх типів субєктів, і субєкт, реалізований дескрипцією, - у випадку “Я”-і “ти”-субєктів.

Основний зміст роботи