Спиридон Черкасенко i театр - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваСучасний сплеск інтересу українського загалу до власних історичних, філософських i духовних джерел, викликаний потребою народу у самопізнанні i самоусвідомленні себе в контексті світової культурної комунікації, примусив поновому переосмислити ту концепцію історії національної культури, яка культивувалась протягом декількох останніх десятиліть. За той час українська наука взагалі i театрознавство зокрема продукували чималий багаж праць, які, зважаючи на їх обсяг, повинні були б повною мірою задовольнити виниклу цікавість. Однією з таких, позбавлених права на пошанування i память нащадків, мистецьких постатей був поет, прозаїк, драматург, публіцист, педагог, громадський i культурний діяч Спиридон Черкасенко /1876 Однак ці праці із зрозумілих причин залишались невідомими читачам i дослідникам в Україні, а отже, не могли прорвати ту штучно зведену "загату" мовчання, яка кілька десятків років поспіль тісним колом оточувала імя драматурга. У наш час, коли стало можливим не тільки називати заборонені раніше імена українських митців, а й висловлювати неупереджені, не регламентовані ідеологічними міркуваннями, оцінки їхньої творчості, відбувся справжній сплеск інтересу до творчої особистості С. Черкасенка.Творчість С.Черкасенка в цьому ряду також являє собою яскравий приклад самореалізації світоглядних та естетичних зрушень в українській драматургії, що спостерігались на початку XX сторіччя. Із загального ряду написаних ним творів також виокремлюються пєси, які тематично обєднуються у своєрідні тріади. Однак, наголошуючи на тяжінні С.Черкасенка на новаційних, як на свій час форм драми, необхідно зазначити, що модерністичні тенденції, які окреслювали один з домінантних на початку сторіччя векторів розвитку національного мистецтва, не набув у творчості драматурга самодостатнього характеру. Аналіз структурної будови пєс С.Черкасенка дає всі підстави говорити про значне розширення функцій ремарок у його пєсах. Ця, загалом характерна для раннього українського модернізму, тенденція до диференціації різноступеневих стилістичних рядів у залежності від тих конкретних завдань, які ставить перед собою митець, працюючи над кожним окремим твором, проявилась у творчості С.Черкасенка досить рельєфно.Черкасенком протягом неповних чотирьох десятків років, можна лише подивуватись його працьовитості, заповзятості i практично невичерпній творчій енергії. Прийшовши в драматургію на зламі естетичних епох, він, щиро перейнявшись ідеєю "європеїзації" національного мистецтва, намагався внести свій посильний вклад у процес оновлення художнього мислення, що виявилось у наполегливому i цілеспрямованому розсуванні естетикостильових обріїв. Черкасенко, як i кожен справжній митець, гостро відчував її рух на значних часових відстанях i намагався зазирнути у "підтекст" подій, вловити зв""язки між різнопланними i віддаленими одне від одного у часі i просторі явищами, щоб зображаючи життя, відтворити поряд з безпосередньо відчутними його ознаками i явица "потенційної дійсності". Багатозначна, в різні сторони розгалужена образність, що включає в себе найновіші для своєї культурної доби засоби виразності i міфологію фольклору, розкрита, майже простодушна, поетична інтонація i вражаючі уяву своєю всеохопністю соціокультурні i історичні реалії, роблять мистецтво Черкасенкадраматурга збудливоактуальним не тільки для обмеженого проміжку часу, а й у широкій історичній перспективі. Таким чином, уважне прочитання творчості Черкасенка, його поглядів на театр i його практичної діяльності в театрі в координатах національного культурного процесу першої третини століття дозволяє не тільки більш повно окреслити "портретне" наповнення цієї неоднозначної i бурхливої мистецької доби, а й чіткіше висвітлює проблему становлення в національній естетикокультурній парадигмі такого примітного всеєвропейського явища, як модернізм.

1. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ