Специфіка вираження невербального заперечення в іспанській комунікації - Статья

СПЕЦИФІКА ВИРАЖЕННЯ НЕВЕРБАЛЬНОГО ЗАПЕРЕЧЕННЯ В ІСПАНСЬКІЙ КОМУНІКАЦІЇЯкщо мовному (вербальному) запереченню присвячено чимало праць і наукових доробок у мовознавстві, то невербальне (позамовне) заперечення, насамперед в іспанській мові, системно не описано, причому саме воно може переймати головні комунікативні функції в процесі спілкування. 17], куди відносять такі розділи: аускультація (вчення про сприйняття звуків, аудіальне поводження людей під час спілкування), гастика (наука про споживання і приготування певних продуктів, харчову символіку, поведінку за столом, як, наприклад, облизування тарілок, пальців, сьорбання, відрижка тощо); ольфакція (вивчає мову запахів та їхню роль у процесі комунікації), системологія (наука про предмети / артефакти, якими оточують себе люди, аксесуари, макіяж, вбрання (колір, стиль) тощо та їхнє значення у комунікативному процесі). 15]: концептуальний, що представляє поєднання поведінкових звичок, повязаних із протіканням часу в певній культурі (цінують його чи ні, сприймають як конкретне чи абстрактне, вплив часу на людську діяльність: планування, виконання однієї / кількох дій - із цієї точки зору культури поділяються на моно хронічні, на півночі Європи, та поліхронічні - на півдні, сюди ж відносять активність / пасивність, пунктуальність / запізнення, часи і тривалість прийняття їжі тощо); соціальний, який полягає в єдності культурних знаків, що регламентують час різних соціальних стосунків (збори, співбесіди, зустрічі); інтерактивний - указує на протікання знаків інших комунікативних систем, надаючи інформативне значення, посилюючи або змінюючи конотацію цих елементів (довгота складів, паузи, продовження обійм / потискання рук тощо). (небажання бачити / незмога повірити в щось, слухати); прикладання вказівного пальця до рота, висування правої руки долонею вперед, імітація застібання рота блискавкою (перебивання, заборона говорити); кулак великим пальцем донизу - римський жест (усе погано, провал); стискання плечима з певним виразом обличчя або нахилом голови вбік (незнання, невпевненість у чомусь); стискання плечима водночас із розкриттям долонь (невпевненість); насуплення і схрещення рук на грудях (образа, обурення, небажання спілкуватися); жест, який імітує виривання волосся із голови (крайні ступень обурення, злості, роздратування, відчаю тощо); споглядання годинника, стукання ногою по підлозі (нетерплячість, незацікавленість); крутити великим пальцем біля носа, плескати по верхній частині стегна (насміхатися); махання кулаком вверх-вниз біля грудей (обурення, роздратованість, невдоволення); рух руки зліва направо повернутою донизу долонею або великим пальцем (погроза, агресія, небажання контактувати); затуляння рота долонею (острах, що не слід було щось говорити); висування однієї / обох рук долонями вперед (небажання спілкуватися, застереження). Саме тому в жестах, що виражають це почуття, активно використовується міміка й асоціативні з певними діями жести: відмахуванні від чогось; спльовування або демонстрація язика; розтягування губ на кшталт посмішки; закочування очей, відведення погляду як демонстрація, що людина не варта нашого погляду; за допомогою активності мяз носа та рота - верхня губа піднімається, мязи носу скорочуються, носовий прохід звужується, що може супроводжуватися фирканням або іншими паралінгвістичними засобами, ніс при цьому може прикриватися долонею або затулятися пальцями (аналогічними діями людина намагається позбутися впливу неприємного запаху, тобто виражаючи зневагу таким жестом ми показуємо, що від іншої людини тхне [1, с.