Специфіка історизму Чарльза Кінгслі у контексті вікторіанського історичного роману - Автореферат

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.І. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі російської та зарубіжної літератури Таврійського національного університету ім. Науковий керівник - доктор філологічних наук, доцент Іщенко Наталя Анатоліївна, Таврійський національний університет ім. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Потніцева Тетяна Миколаївна, завідувач кафедри зарубіжної літератури Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара; Захист відбудеться «24» вересня 2010 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої заради Д 52.051.05 Таврійського національного університету ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету ім.Найбільш гостро ці проблеми заявлено в його історичних романах «Іпатія, або Нові вороги у старому вигляді» («Hypatia: or, New Foes with an Old Face», 1853), «Уперед, на Захід!» («Westward Ho!», 1855), «Херевард Пильний: останній англієць» («Hereward the Wake: Last of the English», 1866), що визначило особливість історизму Ч. Відомий англійський письменник, англіканський священик, мораліст, професор історії став в Англії символом християнського соціалізму середини XIX сторіччя, що обумовило інтерес до нього західних дослідників і багато в чому визначило популярність Ч. Новиченко в монографії «Чарльз Кінгслі й англійський християнський соціалізм середини XIX століття» (2001 р.) обмежується згадкою про романи «Іпатія» та «Уперед, на Захід!», відзначивши, проте, що «письменницька популярність Ч. Автори фундаментальних вітчизняних досліджень з англійської літератури XIX століття, зазвичай, фокусували увагу на темі революційної боротьби робітничого класу, що звучала в його «соціальних» романах «Елтон Лок» («Alton Locke») та «Шумування» («Yeast»). Іщенко (2007) досліджувала романи «Вперед, на Захід!» («Westward Ho!») та «Два роки по тому» («Two Years Ago») у контексті британської літератури про Кримську війну 1853-1856 років.Референційний аспект» розглядається історизм як тип світогляду, як принцип художнього освоєння дійсності, аналізується процес розробки методологічних проблем історичного пізнання (Е. Речовий історизм із його орієнтацією на описовість виявився, насамперед, у творчості французьких романтиків, для яких епоха втілювалася в доробках архітектури, літератури, образотворчого мистецтва (наприклад, роман В. Отримавши самостійність із утвердженням у літературі принципу історизму, жанр історичного роману став відігравати роль зєднувальної ланки між різними етапами й рівнями розвитку культури, маніфестуючи себе, таким чином, як гетерогенну жанрову форму, здатну до модифікації, трансформації й синтезу. Водночас специфіка історизму Ч Кінгслі, що виявилася в цих романах, знаменувала завершальний етап оформлення історизму як нового способу сприйняття й теоретичного осягнення реальності, підготовленого попередніми європейськими пошуками. Ньюмен у романі «Калліста» створює свою завуальовану автобіографію: шлях Каллісти від язичництва до християнства з її сумнівами, тугою, незадоволеністю - це шлях самого автора від англіканства до католицтва.В основі принципу історизму лежать механізми референції, тобто логіко-семантичні принципи співвідношення тексту й позатекстової реальності. У першому випадку історизм твору проявляється в опозиції реальні речі/фікціональні речі, у другому - в опозиції історичні персонажі/фікціональні персонажі. Тим самим він служить зєднувальною ланкою між різними етапами й рівнями розвитку культури, а його дослідження має ґрунтуватися на концепції еволюції, що приймає до уваги трансформацію складових жанру в різних національних варіантах на тому чи іншому етапі його розвитку. Скотта, цікавлячись конкретним історичним моментом, специфікою певної епохи, підкреслюючи часову дистанцію, розходження між двома епохами, разом з тим, слідом за В. У романах «Уперед, на Захід!» і «Херевард Пильний», що відтворюють національну історію Великобританії, Ч.

2. Основний зміст роботи