Специфіка гротеску та засобів його реалізації в комедійних оповіданнях Едгара По - Дипломная работа

Дипломна робота «Специфіка гротеску та засобів його реалізації в комедійних оповіданнях Едгара По» Вступ Порівняно молода американська література подарувала світові вже в ХІХ ст. чималу кількість талановитих письменників першої величини: Вашінгтон Ірвінг, Фенімор Купер, Натаніель Готорн, Герман Мелвілл, Генрі Лонгфелло, Уолт Уїтмен та багато інших. Серед них далеко не останнє місце посідає й імя Едгара Аллана По-поета, новеліста, есеїста, критика. Тим вагомішим є звертання українських перекладачів до творчості Едгара Аллана По, яка однією з перших привернула увагу українських перекладачів. Актуальність нашого дослідження зумовлена спробою вперше запропонувати цілісний та детальний аналіз елементів гротеску у комічних та сатиричних оповіданнях Е. Зацікавленість та особлива увага дослідників до творчості Е. По виявлялася до теперішнього дня у детальному аналізі поетики лірики письменника, його публіцистики та детективних романів, однак комплексного вивчення його комедійних та сатиричних оповідань не існує і донині. Обрана тема представляє великий інтерес через оригінальність світосприйняття автора та незвичну авторську інтерпретацію в художній літературі політичних та соціальних подій в Америці XIX ст. Для досягнення поставленої мети, нам необхідно вирішити ряд наступних завдань: - Розглянути сприйняття творчості Едгара По у літературознавчих працях його сучасників та сучасних дослідників, визначивши новаторство письменника та його місце в американському романтизмі; - Дослідити поетику гумористичних та сатиричних оповідань Едгара По, їх композицію та роль у досягненні письменником творчого задуму; - Визначити значення творчості Едгара По для американської та світової літератури. Об’єктом дослідження виступають комедійні та сатиричні оповідання Едгара По. Предмет дослідження - художні засоби та способи реалізації гротеску в комедійній прозі Е. По. Гротеск у творах письменника проаналізований на різних функціональних рівнях тексту, визначені специфіка й динаміка гротескних форм, їх роль у художній свідомості автора. Теоретичне значення роботи полягає в уточненні поняття «гротеск» і його характерних ознак, а також у дослідженні конкретно-історичних форм гротеску в літературі XІX ст. на матеріалі гумористичної та сатиричної прози Едгара По. У літературознавчому словнику під редакцією Романа Гром’яка запропоновано наступне визначення жанру комедії: «комедія - (грец. komodia від komos - весела процесія і ode - пісня, лат. comedia) - драматичний твір, у якому дія та характери трактовано у формах комічного; у якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині. У сучасному літературознавстві виділяються наступні жанрово-тематичні види комедій: антична комедія (присвячена Діонісу культова драма, що виконується хором і акторами); комедія-балет (драматична форма, створена Ж.Б. Мольєром, що включав в дію комедії балетні сцени); побутова комедія; комедія масок або комедія дель арте; комедія ідей; комедія інтриги або комедія положень; комедія моралі; комедія «плаща і шпаги»; сатирична комедія; сентиментальна комедія; слізна комедія; вчена комедія; комедія характерів. Найвищого розквіту в добу класицизму комедія досягла в творчості Ж.Б. Мольєра («Тартюф», «Дон Жуан», «Мізантроп»). Бомарше («Севільський цирульник», «Шалений день, або Весілля Фігаро», «Злочинна мати»). Щодо американської комедії, то зародження та початок активного розвитку цього жанру на американському континенті стався у 19 столітті. Одним з найяскравіших представників жанру комедії та гумористичної літератури в американській літературі був Марк Твен: видатний американський письменник, журналіст і громадський діяч. Як відмічає Т. Самійленко, гротеск як один із найдавніших типів художнього узагальнення, виявляється в різних видах мистецтва. «Masque of the Red Death», «William Wilson», «The Black Cat», «Hop-frog» з їхньою зловісною атмосферою, містикою, страхами, таємницями, темними і хворобливими пристрастями та інші подібні до них творів вкарбовуються в нашу свідомість, стають своєрідною прикметою прози По. Ґрунтовними є роботи Ю.В. Ковальова «Эдгар Аллан По: новеллист и поэт» [24] та В.Л. Парінгтона «Основные течения американской мысли» [33], в яких автори розглядають філософсько-етичну, моральну проблематику як поетичної, так і прозаїчної спадщини Е. По. Цікавими у даному плані є роботи Д.Д. Гроссмана «Эдгар Аллан По в Росії: Легенда и литературное влияние» [16], де автор знайомить читача з однією з таких легенд та показує вплив творів американського письменника на російську літературу та М. Булгакова «Новое об Эдгаре По» [10], де було розкрите критичне ставлення автора до таких легенд про Е. По. Едгар По і не сподівався зрівнятися з Байроном, проте всіляко намагався наблизитись до нього. Ще в 1820-ті роки в політичному житті США вкоренився мало шанований звичай: замість обговорення платформи того чи іншого кандидата паплюжити самого кандидата. Зокрема, Ш. Бодлер створи