Специфіка функціонування підприємств у вільних економічних зонах - Курсовая работа

Міністерство освіти накуи, молоді та спорту України Курсова робота на тему: «Специфіка функціонування підприємств у вільних економічних зонах»Зараз у світі, по різним даним, від 400 до 2000 ВЕЗ, але до них не можна віднести ні одну українську, оскільки ті утворення, які в Україні називаються "вільними економічними зонами", не задовольняють міжнародні вимоги, які виставляються до такого роду зонам. Крім того, не звертаючи уваги на неодноразові спроби створення реально функціонуючих ВЕЗ в Україні, вони остаються у вітчизняній економіці явищем скоріш екзотичним, навколо якого протягом вже 10-ти років йдуть гострі, але далеко не завжди з реальними плодами дискусії. В якій мірі ці зони можуть отримати розвиток в Україні, як саме повинна при цьому сказатися її специфіка? Спеціальні (вільні) економічні зони розглядаються як один з важливих інструментів, за допомогою якого досягається відкритість економіки нашої держави зовнішньому світові і стимулюється міжнародне економічне співробітництво на основі залучення іноземних інвестицій. Правове регулювання спеціальних (вільних) економічних зон в Україні здійснюється шляхом прийняття законів і підзаконних актів Верховною Радою України, нормативних актів уряду (декретів, постанов), видання указів президенту тощо, а також вироблення механізмів їх реалізації та контролю.Згідно із документами міжнародної конвенції по спрощенню і гармонізації митних процедур, під вільною економічною зоною (або “зоною-франко”) треба розуміти частину території держави, на якій товари розглядаються як обєкти, які знаходяться за межами національної митної території (принцип “митної екстериторіальності”) і тому не підлягають звичайному митному контролю та оподаткуванню. Спеціальне законодавство, що виражає цей режим, регулює діяльність господарюючих субєктів у ВЕЗ, охоплює наступне коло питань: митне регулювання; оподаткування; ліцензування; візове оформлення; банківську діяльність; майнові та заставні відносини (в т.ч. Термінологія “вільних економічних зон” (ВЕЗ) знайшла широке розповсюдження у світовій практиці на протязі останньої чверті століття.Сьогодні найбільше розповсюдження за кордоном має трактування ВЕЗ як територій, на яких, завдяки введенню безмитного режиму, а також за допомогою інших економічних та організаційних регуляторів стимулюється зовнішньоекономічна діяльність із залученням іноземних інвестицій. Офіційно визнаною є дефініція вільної зони (або зони “порто-франко”), котру дано у VIII доповненні до Кіотської конвенції, прийнятої у 1973 році. У ній під зоною “порто-франко” визначалась частина території, на котрій товари розглядались як обєкти, які знаходяться поза рискою національної митної системи і тому не підлягають обовязковому митному контролю та оподаткуванню. Закону України “Про загальні положення створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” було використано термін “спеціальні зони”, котрі мають досить широкий діапазон спеціалізації: “Спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. У статті 3 цього закону дана класифікація вільних економічних зон, котрі включають спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські тощо.Офшорні компанії, які реєструються в країнах Карибського басейну, є нерезидентами, процедура реєстрації та управління цими компаніями значно спрощена, управління компанією може здійснюватися на основі анонімності при дотриманні повної конфіденційності, вимоги до фінансової звітності для офшорних компаній мінімальні, компанія звільнена (у більшості випадків повністю ) від усіх місцевих податків і виплачує тільки щорічний реєстраційний збір. Так, в кінці 2009р.. в Панамі було зареєстровано 337 тис. офшорних компаній, на Британських Віргінських островах - 208 тис., на Багамах - 50 тис., на Кайманових островах - близько 39 тис., в Нідерладскіх Антилах - 22, 5 тис., на Барбадосі - близько 13 тис. У цих центрах діє понад 2 тис. комерційних банків . Панама давно відома як країна, що надає пільгові умови для реєстрації морських суден, Бермудські острови - як фінансовий центр, Британські Віргінські острови - як центр міжнародних комерційних операцій. Міжнародна комерційна компанія, функціонуючи в офшорному режимі, веде комерційну діяльність поза територією своєї реєстрації і тільки з іноземними громадянами і компаніями для цієї юрисдикції.

План

Вступ

1. Сутність вільних економічних зон

1.1 Визначення ВЕЗ

1.2 Цілі створення ВЕЗ

2. Функціонування ВЕЗ, світовий досвід

2.1 Модель розвитку ВЕЗ у Латинській Америці

2.2 Модель розвитку ВЕЗ у Китаї

2.3 Моделі розвитку ВЕЗ у країнах Європи

3. Специфіка функціонування ВЕЗ в Україні

3.1 Типи спеціальни (вільних) економічних зон, створених в Україні

3.2 Недоліки та причини ліквідації українських ВЕЗ

3.3 Необхідність відновлення ВЕЗ на території України

Висновок

Список літератури

Додатки