Специфіка функціонування інституту парламентаризму в сучасній Україні - Автореферат

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукУ дисертації вперше здійснено комплексне дослідження специфіки функціонування інституту парламентаризму в сучасній Україні та визначені особливості його модернізації. Розроблена модель функціональної діяльності українського інституту парламентаризму в умовах парламентсько-президентської республіки, основні риси якої полягають у структурно-функціональному оновленні роботи Верховної Ради України, формуванні коаліційного потенціалу парламентських фракцій, реформуванні виборчої системи через провадження регіональних відкритих партійних виборчих списків кандидатів у депутати. Доведено, що створення системи асиметричного бікамералізму в умовах унітарної форми державного устрою наблизить Україну до стандартів європейських демократичних держав.Поза парламентаризмом не може бути демократії, бо саме цей інститут визначає таку форму взаємодії суспільства і держави, що ґрунтується на визнанні провідної ролі загальнонаціонального колегіального представницького органу в системі організації державної влади. Зміна форми правління - перехід до парламентсько-президентської республіки, проведення вперше в Україні парламентських виборів за пропорційною виборчою системою створили нову політичну ситуацію, відбулося суттєве підвищення ролі партій, парламентської більшості та коаліційного уряду в процесах державотворення. З огляду на відмінності процесів демократизації у постсоціалістичних країнах для аналізу функціонування інституту парламентаризму було обрано країни Вишеградської групи (Польща, Чехія, Словаччина та Угорщина), які схожі за своїми історичними передумовами розвитку з Україною. Зазначені держави є успішнішими за українську в процесах консолідації демократії і вивчення їхнього досвіду буде корисним для впровадження позитивних аспектів функціонування політичних систем. При застосуванні порівняльного аналізу функціонування інституту парламентаризму в Україні та державах Центральної і Східної Європи була обмежена просторова сфера дослідження, а саме субрегіон в межах найрозвинутіших держав Вишеградської групи (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина).У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження інституту парламентаризму» розглядаються основні підходи до проблеми дослідження інституту парламентаризму та його складових, визначаються сучасні аспекти його сутності та призначення, інтерпретації категорії «парламентаризм» та формулюються теоретико-методологічні засади дослідження. Авторка пропонує виділяти три основні етапи розвитку інституту парламентаризму: теоретичне обґрунтування ідеї парламентаризму (XVII-XVIII ст.), інституціоналізація парламентаризму (XIX-XX ст.), модернізація ролі парламенту з огляду на сучасні форми державного правління та розширення ролі політичних партій. Не дивлячись на всі труднощі політичного розвитку держав, що трансформуються, укріплення демократичних форм правління на основі провідної ролі парламентів сучасними вченими розглядається як домінуюча тенденція. Однак наявна недостатність наукової розробки ключових аспектів функціонування інституту парламентаризму в Україні в контексті досвіду держав Центральної та Східної Європи: ефективного механізму стримувань і противаг, що включає не лише розподіл повноважень між різними гілками влади, але й функціонування самого парламенту, посилення його функцій та структурне вдосконалення; визначення чинників політичної структуризації парламенту. В той же час авторка наголошує на необхідності відмови від однобічного визначення поняття «парламентаризм» - лише як провідної ролі парламентів у системі державної влади і пропонує розглядати його як теорію та практику діяльності парламенту.Визначені сучасні аспекти сутності та призначення інституту парламентаризму, які полягають у забезпеченні провідної ролі парламентів у системі організації і функціонування державної влади, утворенні балансу виконавчої та законодавчої влад у суспільстві, де існує розподіл функцій влади, встановленні відповідальності уряду перед парламентом. Перший етап розвитку позначився теоретичним обґрунтуванням ідеї парламентаризму в контексті концепції поділу влади, вчення про народний суверенітет і верховенство закону під час буржуазно-демократичних революцій в Європі. У вузькому значенні під парламентаризмом розуміємо систему організації і функціонування державної влади в демократичному суспільстві, яка характеризується розподілом гілок влади і визначальним (провідним) місцем парламенту в структурі органів державної влади.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ