Дослідження особливостей підходу комунікативної філософії до проблеми цінностей як мотивуючої складової комунікації. Порівняльний аналіз концепцій цінностей у трансцендентальній прагматиці Карла-Отто Апеля та теорії комунікативної дії Юргена Габермаса.
При низкой оригинальности работы "Специфіка дослідження цінностей у трансцендентальній прагматиці К.–О. Апеля та теорії комунікативної дії Ю. Габермаса", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
СПЕЦИФІКА ДОСЛІДЖЕННЯ ЦІННОСТЕЙ У ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНІЙ ПРАГМАТИЦІ К.-О.Апель стверджує, що не варто відмовлятися від спроб зрозуміти людину і в цьому нам має допомогти наука, яка виходить не стільки на саморефлексію, скільки на комунікацію. Він виводить це з такого розмислу: щоб наука існувала, потрібен науковий дискурс, адже навіть якщо відкриття робить одна людина, вона без додаткового запиту готує відповіді на запитання, які їй можуть поставити імовірні опоненти. Перш ніж оцінити філософське ставлення до цінностей самого Апеля, потрібно охарактеризувати його бачення того, яке ставлення до цінностей сформувалося серед інших наук - адже на запереченні такого ставлення будувалося все його обґрунтування значущості цінностей. У ситуації такого вакууму авторитету цінності модерних суспільств будують на прийнятті певних «конвенцій», які часто-густо сприймаються людьми, особливо в демократичних суспільствах, не як засоби дійсно морального впливу, а як просто певне зведення норм та правил поведінки, виконання яких зумовлене не внутрішньою потребою людини, а лише зовнішньою необхідністю дотримання певної «конвенції», порушення якої буде покарано лише в тому випадку, якщо буде зафіксовано іншими людьми [1]. І ця позиція не обмежується винятково гуманітарними науками, як це було у Вебера та більшості дослідників суспільства, які працювали до Апеля, а поширюється на всі науки (і навіть виходить за межі винятково наук) чим же більше підвищує значення цінностей у сучасних науках і доводить що існування наук було б неможливим без існування цінностей: комунікація можлива лише за умов визнання головної етичної норми, «яку кожний, хто аргументує (тобто кожний, хто серйозно мислить), неодмінно визнає, полягає, таким чином, в обовязку виходити з метанорми аргументативного досягнення консенсусу в обґрунтуванні конкретних, які належать до ситуації, норм» [2, с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
