Специфіка авторського самопізнання в прозі Зощенка - Автореферат

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана у Таврійському національному університеті імені В.І.Вернадського, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Горюнова Раїса Михайлівна, доцент кафедри російської та зарубіжної літератури Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського Захист відбудеться “12 ”вересня 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.051.05 Таврійського національного університету ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету ім. Актуальність дослідження полягає в аналізі та інтерпретації маловивчених аспектів життя і творчості письменника, що свідчать про його прагнення до пошуку вищого смислу буття - пізнання себе.Повернуто до життя багато імен забутих або не визнаних письменників, що збагатило літературу. Водночас змінилися критерії літературознавчої оцінки творчості усталених літературних авторитетів. Варто відзначити публікації архівних матеріалів, повязаних з постановою ЦК ВКП(б) від 14 серпня 1946 року “Про журнали “Звезда” і “Ленинград”: стенограми засідань президії Спілки письменників, протоколи бесід із письменником працівників НКВС, листи М. Зощенка називають серед письменників-класиків, його твори видаються в серіях “Класика. Важливим кроком до цілісного розуміння спадщини художника стало видання тритомного зібрання його творів (1987), у якому вперше на батьківщині прозаїка повністю надрукована “головна книга” М.У звязку з цим можна говорити про самопізнання як про літературознавчу проблему, художній феномен, без осмислення якого проникнення у внутрішній світ автора і його твір, по суті, неможливе. Ідея самопізнання не обовязково реалізується у творі як самоціль, творчість може екстериоризуватись, перетворюючись із субєкта на обєкт, що вимагає від письменника самовтілення у творчому акті й таким чином направляє його на шлях самопізнання. Зощенка до особистостей видатних мислителів минулого, життя і творчість яких він аналізує у своїх повістях (“Возвращенная молодость”, “Перед восходом солнца”). Ці риси особистості М.Зощенка виявлялися протягом усього його життя, визначаючи спрямованість його творчості. Зощенка, про що свідчать його листи до сестри й матері, ранні, “донадруковані” твори.Зощенко говорив про різні для кожного твору завдання відповідно до літературних настанов історичного моменту: у “Возвращенной молодости” - це вміння фізіологічно правильно організувати своє життя; у “Голубой книге” - створення “сатири позитивної”, викриття міщанства в історичному масштабі; у повісті “Перед восходом солнца” - боротьба з фашизмом. Однак, як було показано в другому розділі дисертації, зміст кожного твору набагато ширший за визначені М. Зощенком завдання. Усім творам притаманна багатоплановість, наявністю глибоко особистісного, прагнення розібратися з життєво важливими проблемами. Однак протиріччя у світогляді автора, неможливість відкритого вираження своїх ідей знайшли відбиток у його творах, викликали у письменника почуття провини (“как свинья, забрел в чужой огород”, “как слесарь, который, поковыряв замок, так и не открыл его в силу своей малой квалификации”). Це виявляється в більшому наближенні оповідача до автора, аж до повного ототожнення їх у повісті “Перед восходом солнца”, у посиленні психологізму; у перенесенні просторово-часових координат на внутрішній план - авторську саморефлексію.

2. Основний зміст роботи