Специфіка актуалізації емоційно-модальної функції тембру як компоненту інтонації у промовах британських та американських посадовців найвищого рангу - Дипломная работа

Питання ролі інтонації та її компонентів у передачі смислу висловлення неодноразово слугувало предметом наукового вивчення. Проте фонетична наука ще не має у своєму розпорядженні достатньо повних теоретичних уявлень та експериментальних фактів про специфіку актуалізації емоційно-модальної функції тембрального забарвлення мовлення (далі ТЗМ). Отже, актуальність дослідження визначається загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних студій, які охоплюють питання функціональних аспектів просодії мовлення, а також важливістю дослідження питань, які стосуються визначення лінгвістичного статусу тембру, специфіки актуалізації ТЗМ і виявлення функціонально значимих різновидів тембру на основі промов британських та американських посадовців найвищого рангу. • установити специфіку актуалізації емоційно-модальної функції тембру в промовах британських та американських посадовців найвищого рангу. Дослідження здійснювалося шляхом використання таких методів і прийомів: лінгвістичного спостереження для виявлення функціональних і семантичних ознак тембру; семантичного та комунікативно-прагматичного аналізу для встановлення особливостей ТЗМ у промовах британських та американських посадовців найвищого рангу; критичного аналізу наукової літератури з теми дослідження й узагальнення наукових поглядів щодо лінгвістичної природи тембру; методу зіставлення для визначення доцільності віднесення тембру до компонентів інтонації.Інтонація як основа усного мовлення відіграє важливу роль у процесі передачі смислу висловлення. Їй притаманна смислотвірна функція, що підносить проблеми лінгвістичного опису інтонаційно-семантичних параметрів мови як засобів реалізації цієї функції до рівня найбільш актуальних проблем фонетики, фонології та фоносемантики [15, с. У лінгвістичній літературі відомі різні підходи до розуміння природи інтонації та виконання нею певних функцій: синтаксичний, що вивчає передачу інтонацією синтаксичніх відношень одиниць мови й мовлення; фонологічний, за яким інтонація аналізується як система опозицій; фонетичний, що розглядає засоби оформлення висловлень, їх цілісність і засоби членування висловлення на смислові групи; вивчення інтонації як самостійного рівня мови, одиниці якого мають певну семантику й структуру, тісно повязану зі смисловою стороною мовлення [34, с. Фонетичний підхід до інтонації, як зазначається у праці [там само, с. Роуч виокремлює модальну функцію інтонації, завдяки якій мовець виражає емоції й особисте ставлення до конкретного обєкта чи явища, а такоє додає мовленнєвому значенню специфічного відтінку; акцентну функцію, яка полягає у виділенні певних слів як семантично найвагоміших в інтоногрупі; граматичну функцію, на підставі якої інтонація сприяє розпізнанню граматичних і синтаксичних структур; дискурсивну функцію, яка полягає в тому, що інтонація сигналізує слухачеві про дану й нову інформацію, здійснює звязок між інтоногрупами або інформує про їх контраст і допомагає слухачеві передбачити відповідь, яка від нього очікується.З погляду експресивної функції емоцій, які людина спроможна виразити та розпізнати на певному рівні комунікації, інтонацію прийнято розглядати як елемент мовної системи особливої виразної сили, завдяки якому передається не лише раціональна, але й емоційна інформація [8, с. За допомогою інтонації завжди передається емоційний стан мовця (його піднесений чи пригнічений настрій) і специфіка його особистого, індивідуального оформлення мовлення [7, с. Для вираження емоцій та емоційних оцінок у мовленні, як відомо, використовують засоби всіх рівнів (лексичного, граматичного та фонетичного), що за певними законами виступають і взаємодіють у мовленні одночасно [33, с. У звязку з цим, у межах окремих мовленнєвих культур мають місце й конкретні інтонаційні культури, що за своєю суттю призначені звязувати емоційний стан мовця з його "інтонаційними вчинками". Оскільки інтонація є основним засобом вираження емоцій у мовленні, її змістовий репертуар здатен віддзеркалювати десятки модальних значень.Інтонація, як самостійний рівень мови, одиниці якого мають певну семантику й структуру, тісно повязану зі смисловою стороною мовлення, покликана полегшити слухачеві розуміння зверненого до нього мовленнєвого повідомлення.До компонентів інтонації традиційно зараховують [15, с. 85-86] такі: 1) мелодичний компонент, який охоплює тональний рівень, діапазон, регістр, інтервал та швидкість зміни напрямку тону;Зокрема, дослідниця зазначає, що звуки виникають у результаті простих і складних коливальних дій. Так, у разі приведення струни в стан коливання отримуємо найнижчу частоту, яку тільки може видавати струна. Ця частота називається основною частотою або частотою джерела. Активізація середньої частини струни приводить до виникнення звуку в два рази вищого від основного тону.Отже, однією з причин виникнення складних звуків є наявність складних коливальних рухів, які утворюють тон і обертони. У першому випадку посилюється основний тон, а у другому - один з обертонів.

Зміст

Список умовних скорочень

Вступ

Розділ 1. Вираження емоційно-модальних значень засобами інтонації

1.1 Існуючі підходи до диференціації функцій інтонації

1.2 Емоційно-модальна функція інтонації

Розділ 2. Фізіологічно й ситуативно зумовлені особливості тембрального забарвлення мовлення

2.1 Фізіологічні засади актуалізації тембру

2.1.1 Фізіологічна природа тембру

2.1.2 Голосотворча функція гортані

2.1.3 Вело-фарингальні установки й фонаційні установки гортані

2.1.4 Налаштування загальної мязової напруги

2.1.5 Структура фонаційних установок

2.2 Типологія тембрального забарвлення мовлення

2.3 Емоційно-модальна специфіка тембру як компоненту інтонації

Розділ 3. Тембральні характеристики політичних промов британських та американських посадовців найвищого рангу

3.1 Специфіка інтонаційного оформлення політичної промови

3.2 Аналіз політичних промов британських та американських посадовців найвищого рангу

Загальні висновки

Список використаних джерел

Додаток