Спеціальне лікування нерезектабельного раку дистального відділу шлунка - Автореферат

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.ГОРЬКОГО Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукГорького МОЗ України та комунальному клінічному лікувально-профілактичному закладі „Донецький обласний протипухлинний центр” МОЗ України. Науковий керівник: доктор медичних наук, доцент Бондар Володимир Григорович, Донецький національний медичний університет ім. Офіційні опоненти: - доктор медичних наук, професор Вінник Юрій Олексійович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри онкологічної хірургії; член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Ганул Валентин Леонідович, ДУ «Національний інститут раку» МОЗ України, керівник науково-дослідного відділу торакальної онкології. Захист відбудеться «19»березня 2010 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.06 у Донецькому національному медичному університеті ім.Особливу незадовільність викликають результати лікування хворих на нерезектабельний рак шлунка, тому що якість життя цієї великої групи хворих залишається на дуже низькому рівні. У звязку з цим, значний інтерес представляє розробка нових способів спеціального лікування хворих на нерезектабельний рак шлунка, які дозволяють знизити кількість ускладнень від основного захворювання, підвищити ефективність лікування, тривалість та якість життя. Автор брав безпосередню участь в розробці та впровадженні способу симптоматичного лікування нерезектабельного раку дистального відділу шлунка. Мета дослідження: покращити якість і збільшити тривалість життя хворих на нерезектабельний рак дистального відділу шлунка. Розробити в експерименті спосіб симптоматичного лікування нерезектабельного раку дистального відділу шлунка, що поєднує хірургічне втручання і реґіонарну хіміотерапію.На першому етапі було проведено моделювання способу спеціального лікування нерезектабельного раку дистального відділу шлунка, другим етапом було вивчення морфологічних змін у стінці шлунка та тонкої кишки. Вона полягала в релапаротомії і резекції ділянки шлунка для дослідження, після чого тварини виводилися з експерименту. Дослідну групу (34 випадки) склали хворі, яким під час хірургічного втручання формували обхідний гастроентероанастомоз з катетеризацією правої шлунково-сальникової артерії - спосіб симптоматичного лікування нерезектабельного раку дистального відділу шлунка (патент на винахід № 65481 А), який полягає у тому, що мобілізують велику кривизну шлунка на відстані 4-6 см, відступивши від проксимального краю пухлини 8-12 см. Контрольну групу (65 випадків) склали хворі, в яких виконувався тільки обхідний гастроентероанастомоз за стандартними методиками, та системна хіміотерапія. Оцінка ефективності пропонованого методу проводилася також шляхом побудови кривих виживання для контрольної групи і групи дослідження; при порівнянні кривих виживання використовувався логранговий критерій (Гланц С., 1999).У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і нове рішення наукового завдання, що виражається в розробці та застосуванні способу спеціального лікування нерезектабельного раку дистального відділу шлунка, який дозволив покращити виживання і якість життя хворих з даною патологією. В експерименті за допомогою морфологічних досліджень доведено, що при моделюванні розробленого способу спеціального лікування раку шлунка та введенні 5-фторурацилу внутрішньоартеріально не спостерігається виражених дистрофічних змін у стінці шлунка й анастомозі. Доведено, що застосування розробленого способу спеціального лікування нерезектабельного раку дистального відділу шлунка не погіршує безпосередніх результатів лікування хворих. Доведено, що ізоляція пухлини від травного тракту і проведення реґіонарної хіміотерапії у хворих з нерезектабельним раком дистального відділу шлунка дозволяє знизити (p<0,001) ризик смерті хворого від причин, повязаних з ускладненнями перебігу пухлинного процесу (кровотеча з пухлини, яка розпадається, рестеноз, перфорація пухлини з перитонітом): зниження абсолютного ризику (ЗАР) летальності склало 58,5% (95% ВІ 42,6% - 69,6%).

Основний зміст роботи