Спеціалізовані банки: напрями та перспективи розвитку в Україні - Автореферат

Київський національний економічний університетРобота виконана на кафедрі банківської справи Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Алексеєнко Максим Дмитрович, Київський національний економічний університет, професор кафедри банківської справи Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Дзюблюк Олександр Валерійович, Тернопільська академія народного господарства, завідувач кафедри банківської справи кандидат економічних наук, доцент Смірнова Ольга Олегівна, Київський національний економічний університет, доцент кафедри банківських інвестицій Захист відбудеться “10” червня 2005 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.006.02 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету: 03680, м.Більш того, у посланні Президента України до Верховної Ради України у 2000 р. справедливо зазначалось, що в числі чинників, повязаних з недостатньою послідовністю у здійсненні реформ, є те, що “належним чином не вдалося зміцнити банківську систему, на яку програмою 1994 р. покладалася функція “локомотива реформ”. І хоч у 2000-2005 рр. комерційні банки значно більше стали кредитувати реальну економіку, проблема отримання кредитів в банках субєктами підприємницької діяльності, особливо державної форми власності, в Україні залишається досить гострою. Проте до цього часу Україна не має Концепції розвитку банківської системи i в законодавчому порядку не встановлено, ким вона має розроблятись, хоча таку концепцію планувалось прийняти Верховною Радою України ще до 1 травня 1995 р. В ній, на нашу думку, мали б бути визначені склад банківської системи України i засади діяльності основних її ланок, в тому числі потрібні чи ні спеціалізовані банки та які саме і якої форми власності. “Про банки i банківську діяльність” тільки зазначалось, що в Україні можуть створюватись комерційні банки різних видів i форм власності на акціонерних або пайових засадах, а також сказано, що Ощадний банк України є державним спеціалізованим комерційним банком i визначено порядок здійснення його діяльності. “Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень” Кабінету Міністрів України з участю НБУ доручалось розробити до 1 листопада 2000 р. Комплексну програму розвитку банківської системи України на 2001-2004 роки, в якій, зокрема, мали бути передбачені умови для розвитку спеціалізованих банків для іпотечного та житлового кредитування, мікрокредитування малого підприємництва, створення земельного (іпотечного) банку та Українського банку реконструкції та розвитку.У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, ступінь наукової розробки, вказані застосовані методологія та методи дослідження, сформульовано мету, предмет, завдання, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, охарактеризована їх апробація.При дослідженні поняття “банк” доказано, що його основною ознакою (атрибутом) є те, що, на відміну від інших посередників грошового ринку, банки першого і другого рівня банківської системи України (НБУ, а також комерційні і кооперативні) створюють пропозицію грошей. В дисертації наводяться шість способів емісії грошей в обіг: шляхом створення мнимих вкладів в результаті кредитування центральним банком банків другого рівня банківської системи України; кредитування тим же банком уряду (в більшості економічно розвинутих країн центральний банк скуповує цінні папери уряду на так званому відкритому ринку); шляхом скупки центральним банком іноземної валюти за національну; скупки центральним банком банківських металів і коштовного каміння за національну валюту; фінансування центральним банком своїх витрат за рахунок створення мнимих вкладів, а також банки другого рівня банківської системи створюють пропозицію грошей з допомогою грошово-кредитного мультиплікатора. На погляд дисертанта, так звані базові функції (залучення коштів, розміщення їх в кредити та інвестиції, здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнтури, які у чинному законодавстві та роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних економістів покладені в основу визначення поняття “банк”) можуть виконувати не тільки банки, а й інші фінансові посередники (наприклад, кредитні спілки). В дисертації робиться висновок, що недоліком існуючих визначень спеціалізованих банків є відсутність в них зазначення причин, які спонукають банки вдаватись до спеціалізації. В даному варіанті банк обслуговує один сегмент ринку, але надає цьому сегменту усі послуги, що існують на ринку.Проведене автором дисертації дослідження показало, що з жодним визначенням вітчизняними та зарубіжними економістами поняття “банк” не можна повністю погодитись.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ