Спектральний аналіз сингулярно збурених диференціальних операторів другого порядку - Автореферат

бесплатно 0
4.5 157
Огляд проблеми подібності звичайних диференціальних операторів з індефінітною ваговою функцію до самоспряженого оператора. Дослідження спектральних властивостей мінімального симетричного оператора L0, пов’язаного з оператором струни М.Г. Крейна.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:


Аннотация к работе
Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наукДля сингулярних диференціальних операторів другого порядку з індефінітною вагою основну увагу приділено питанню подібності цих операторів до самоспряженого або нормального оператора. Наведено приклад ваги w такої, що оператор Lw має сингулярну критичну точку нуль і не є подібним до самоспряженого. Також побудовано невідємний оператор - d2/dx2 q такий, що оператор з індефінітною вагою (sgn x) ( - d2/dx2 q) не є подібним до самоспряженого. Отримано критерій подібності до самоспряженого або нормального оператора для операторів, що задаються в гільбертовому просторі L2(R, ) формальною диференціальною операцією Цей клас операторів досліджено за допомогою теорії розширень симетричних операторів, тобто проведено спектральний аналіз відповідного симетричного оператора L0, розширенням якого є оператор LS.Перші результати про спектр таких операторів було отримано Е. Проблеми подібності для операторів цього класу у просторі L2(|r(x)|dx) почали досліджувати у 70-х роках минулого сторіччя у звязку з деякими модельними задачами математичної фізики. За деяких додаткових умов, оператор L буде J-самоспряженим оператором. Нудельман довів, що оператор є максимальним антіакретивним, та за домогою теорії консервативних систем дослідив деякі спектральні властивості цього оператора. Робота виконувалась у межах держбюджетної наукової теми Г - 02.40 "Теорія функцій та операторів" (згідно з планом науково-дослідницьких робіт кафедри математичного аналізу та теорії функцій Донецького національного університету).Область визначення спряженого оператора L може не збігатися з dom(L), тому, як правило, оператор L не є самоспряженим. Якщо існують такі додатні сталі , що (1) а також (2) де то оператор Lw є подібним до самоспряженого в L2(R, w(x)dx). Теорема 1.1.4 . Нехай Т - оператор в H, що має дійсний спектр. Другий розділ присвячено дослідженню спектральних властивостей оператора Lw вигляду (5), який діє в гільбертовому просторі L2(R, w(x)dx). Оператор T називається J-самоспряженим, якщо оператор L :=JT є самоспряженим у гільбертовому просторі H.Доведено, що за умов оператор Lw - J-невідємний, дефінізовний та має дійсний спектр . В термінах m-функцій Вейля-Тітчмарша обчислено необхідні та достатні умови регулярності критичних точок 0 та оператора Lw. Це дозволило дослідити квазісамоспряжені розширення цього оператора - обчислити їх спектр, резольвенти, та отримати критерій подібності несамоспряжених розширень до самоспряженого (нормального) оператора. Для таких операторів обчислено критерій подібності до самоспряжного та нормального операторів в термінах коефіцієнтів З цього критерію випливає той факт, що ці оператори є подібними до нормального для майже всіх значень В свою чергу, оператор LS є квазісамоспряженим розширенням оператора L0, тому за певного вибору граничної трійки для оператора L0 отримано формулу для характеристичної функції оператора LS, яку було обчислено М.А. Нудельманом.

План
2. Основний зміст роботи

Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность
своей работы


Новые загруженные работы

Дисциплины научных работ





Хотите, перезвоним вам?