Спадкування за законом - Курсовая работа

«Спадкування за законом» ЗМІСТ Вступ Розділ 1. Коло спадкоємців за законом 2.1 Перша черга спадкування 2.2 Спадкоємці другої черги 2.3 Третя черга спадкування 2.4 Четверта черга спадкування 2.5 Спадкоємці п’ятої черги спадкування 2.6 Спадкування за правом представлення Розділ 3. Здійснення права на спадкування 3.1 Прийняття спадщини 3.2 Відмова від прийняття спадщини 3.3 Перехід права на прийняття спадщини 3.4 Поділ спадщини між спадкоємцями 3.5 Пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців Розділ 4. Особливості спадкування окремих видів майна Висновки Список використаних джерел Додатки ВСТУП Надзвичайно важливе значення в житті кожної людини займає спадкове право. Право спадкування сприяє безперервності звязків кровного споріднення, надійності шлюбних відносин і зміцнення сімї. Між тим, серед загальних проблем інституту спадкування за законом, не вирішено до кінця такі його частини, як дослідження питання екстраординарних (без згоди спадкоємців) випадків зміни черговості одержання права на спадкування, впливу сімейно-забезпечувальної функції спадкового права на формування порядку спадкування за законом та деякі інші. Мета дослідження - проведення комплексного аналізу законодавчих новел і тенденцій формування інституту спадкування за законом у новому цивільному законодавстві України. Теоретико-правові аспекти спадкування за законом 1.1 Поняття «спадкування» ЦК України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 р. (набрав чинності з 1 січня 2004 p.), істотно розширив можливості переходу прав власності до спадкоємців, встановив гарантії здійснення права на спадкування. У порівнянні з ЦК УРСР (1963 р.) до ЦК України (2003 р.) включено вдвоє більше нормативних положень - 93 ст. Спадковому праву чинним ЦК України присвячено 7 глав: загальні положення про спадкування, спадкування за заповітом, спадкування за законом, здійснення права на спадкування, виконання заповіту, оформлення права на спадщину, спадковий договір (книга шоста). У ЦК України вперше законодавчо закріплено право на секретний заповіт, право на заповіт подружжя, встановлення сервітуту у заповіті, посвідчення заповіту при свідках, спадкування права на відшкодування збитків та моральної шкоди, завданої спадкодавцю за його життя. За змістом ст. 1216 ЦК України «спадкуванням» є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) [10, 33]. Зазначені в законі дефініції поняття спадкування повязані не лише з переходом прав спадкодавця, а також з його особистими борговими зобовязаннями (обовязками), які невідємно переходять до спадкоємців в установленому законом порядку. Спадкування регулює книга шоста ЦК. Підставою виникнення такого правонаступництва може бути лише судове рішення, а не юридичний факт прийняття спадщини чи подання заяви нотаріусу. Після спливу одного року з часу відкриття спадщини за відсутності спадкоємців або неприйняття ними спадщини безхазяйна або «лежача спадщина» (nereditas jasens) переходить до відповідного органу місцевого самоврядування (а не державі) після набрання законної сили рішення суду про визнання спадщини відумерлою. На відміну від ЦК УРСР (1963 p.), нормативні положення спадкування за заповітом перемістилися з другого на перше місце, дещо витіснивши спадкування за законом. Питання усиновлення належить до сфери регулювання СК України. Такої норми до прийняття нового СК України не існувало.