Співвідношення міжнародного публічного і міжнародного комерційного арбітражів - Автореферат

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИРобота виконана у відділі європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України Корецького НАН України, провідний науковий співробітник відділу міжнародного права та порівняльного правознавства доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПРН України, Заслужений юрист України Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, академік НАПРН України, Заслужений юрист України Захист відбудеться «12» квітня 2011 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.867.01 в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м.Характерною ознакою сучасного міжнародного публічного права та міжнародних відносин є постійно зростаюча кількість їх учасників, причому не тільки в кількісному, а й у якісному вимірюванні (держави, державні інституції, міжнародні організації, фізичні та юридичні особи), які з метою задоволення своїх потреб набувають права та несуть обовязки у найрізноманітніших сферах суспільного життя. У таких випадках сторони спору наділені можливістю скористатися напрацьованою міжнародним публічним правом системою способів вирішення міжнародно-правових конфліктів. Обумовлено це тими реальними перевагами, які арбітраж зміг продемонструвати міжнародним контрагентам. У науковій літературі, як засвідчує аналіз, переважають дослідження питань функціонування або міжнародного комерційного арбітражу (питання досліджувалися у працях Т. С. Враховуючи зазначене, можна вважати, що обрана тема даного дослідження є актуальною як з точки зору загального міжнародного права, так і з позицій обєктивації необхідності вироблення рекомендацій щодо поступового зближення інститутів міжнародного публічного та міжнародного комерційного арбітражів.«Гносеологія міжнародного публічного арбітражу» автор на підставі дослідження наукових джерел робить висновок, що арбітраж як суспільно-правове явище виник у сфері комерційного обороту та використовувався для розгляду і вирішення спорів, повязаних з торгівельною діяльністю; зазначає, що зручність та ефективність такого способу вирішення спорів призвели до поширення його застосування і при вирішенні міжнародних спорів. Дисертант характеризує конкретні приклади використання арбітражу для вирішення міжнародних спорів у добу Стародавніх Риму та Греції, епохи середньовіччя, нового часу. «Поняття міжнародного публічного арбітражу та його види» розкривається дефінітивне поняття МПА як процедури третейського судового врегулювання спорів за участю держав, міжнародних організацій, а також у визначених випадках за участю фізичних чи юридичних осіб, яка завершується остаточним та обовязковим рішенням по справі, а також як органу (арбітражний суд), який створюється договірними сторонами для вирішення конкретного спору (ad hoc), спорів визначеної категорії або будь-яких спорів, що виникають між ними (інституційний арбітраж). На підставі проведеного аналізу автор визначає, що як особливому методу вирішення спорів арбітражу притаманні наступні ознаки: спір вирішується третіми неупередженими особами (особою), арбітрами, які не є представниками сторін та/або судової влади відповідної держави; повноваження арбітрів випливають з угоди сторін; внаслідок укладання арбітражної угоди виключається компетенція державних судів у справі; спори, передані на розгляд арбітражу, можуть бути фактичного, правового або змішаного характеру; розгляд спору здійснюється на основі права і завершується винесенням арбітражного рішення, яке є остаточним і обовязковим для сторін. Автор на підставі дослідження існуючих у світі міжнародних комерційних арбітражів пропонує їх наступну класифікацію: а) за терміном дії: постійно діючі (інституційні) суди, суди обмеженого строку дії, суди «ad hoc» (ізольовані); б) за юрисдикцією: загальної юрисдикції, корпоративні та спеціалізовані суди; в) за способом створення: створені вольовим розпорядженням засновників як структурний підрозділ підприємства, установи, організації тощо; г) за порядком створення: арбітражі, створені державою; самостійні та самоврядні арбітражі; г’) за способом формування складу арбітрів: арбітраж за відповідачем; арбітраж за позивачем; арбітраж, що передбачає звернення за сприянням до спеціального органу; арбітраж, що контролюється згідно арбітражної процедури МТП; арбітраж без зазначення порядку його формування; арбітраж, що передбачає вирішення спорів представниками урядів; д) за засадами вирішення спорів: арбітражі, що діють на основі дружнього посередництва (amicable composition); арбітражі, що вирішують спір відповідно до норм права; ж) за ступенем обовязковості для сторін арбітражного розгляду: обовязкові та добровільні міжнародні комерційні арбітражі; з) за національним чи міжнародним характером спорів, які вирішуються: міжнародні (зовнішні), змішані.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ