Аналіз досвіду теорії і практики з питань співпраці сiм’ї та школи у фiзичному вихованні учнів середнього шкільного віку. Визначення впливу розробленої програми співпраці сім’ї та школи на ефективність фізичного виховання та підготовленість школярів.
Аннотация к работе
02 - Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спортуРобота виконана у Львівському державному інституті фізичної культури, Державний комітет України з фізичної культури і спорту Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Соломонко Олександр Васильович, Львівський державний інститут фізичної культури, доцент кафедри теорії і методики фізичного виховання Михайла Коцюбинського, професор кафедри теорії і методики фізичного виховання кандидат педагогічних наук, професор Осінчук Володимир Григорович, Львівський державний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри фізичного виховання Провідна установа: Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, Міністерство освіти України, кафедра теорії і методики фізичного виховання і спорту, м. Захист відбудеться “15 ”жовтня 1999 року об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.32.051.02 Волинського державного університету імені Лесі Українки за адресою: 263000, м.Встановлено, що однією з причин різноманітних відхилень у фізичному розвитку і стані здоровя дітей є недостатня рухова активність, обсяг якої з кожним роком зменшується (В.П.Мурза, 1991; А.Г.Сухарєв, 1991; В.С.Язловецький, 1991; Н.А.Карпушко, С.В.Поспєлова, 1997; Р.З.Поташнюк, 1997). Природня потреба дитини у рухах починає помітно знижуватися у середніх класах, а в старших класах все більша кількість школярів не бажає займатися фізичною культурою (Ю.А.Копилов, 1986; Б.В.Валик, 1990; Е.М.Іванова, 1997). Співпраця сімї та школи, за умов її ефективної організації, може стати суттєвим важелем активізації залучення дітей до занять фізичною культурою (В.П.Байков, 1987; А.А.Комар, 1993; О.М.Докукіна, 1993; О.Д.Дубогай, Л.В.Щербань, 1998). Тому існує потреба у розробці сучасних шляхів, методів, форм, засобів фізичного виховання школярів в умовах взаємодії сімї та школи. вперше комплексно досліджено ставлення вчителів фізичної культури і батьків до співпраці сімї та школи; батьків та учнів різного рівня фізичної підготовленості до занять фізичною культурою і спортом;Літературний огляд висвітлює: законодавчі та програмно-нормативні основи фізичного виховання дітей на сучасному етапі; вплив рухової активності на здоровя і функціональний стан організму учнів середнього шкільного віку; особливості фізичного розвитку підлітків; формування у школярів інтересу та мотивації до фізкультурних занять; зміст фізичного виховання у сімї; співпраця сімї та школи у фізичному вихованні дітей. У другому розділі “Методика і організація дослідження” описано зміст та процедуру застосування комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, а саме: аналіз та узагальнення літературних джерел з питань фізичного виховання учнів; медико-біологічних, соціологічних та педагогічних методів дослідження; методів математичної статистики. Визначався вплив розробленої програми співпраці на ефективність процесу фізичного виховання школярів за показниками їх фізичної підготовленості, фізичної та розумової працездатності, функціонального стану серцево-судинної системи. Оцінка рівня фізичного розвитку виявила, що 8.3% обстежених хлопчиків мають низький рівень фізичного розвитку; 15.0% - нижче середнього; 36.8% - середній; 29.7% - вище середнього та 10.2% - високий рівень фізичного розвитку. Оцінка рівня фізичної підготовленості показала, що 23.4% обстежених хлопчиків мають низький; 26.1% - нижче середнього; 29.2% - середній; 17.5% - вище середнього та лише 3.8% - високий рівні фізичної підготовленості (рис.1).Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що питання співпраці сімї та школи у фізичному вихованні школярів висвітлено не в повній мірі. Багаточисельними дослідженнями встановлено низький рівень рухової активності дітей середнього шкільного віку, незадовільний стан їх здоровя, недостатній інтерес до фізкультурних занять та несформованість потреби у систематичному їх проведенні в колі сімї. Серед найпоширеніших форм співпраці сімї та школи у фізичному вихованні описуються такі: виступи вчителя фізичної культури на загально-шкільних батьківських зборах, лекції, бесіди, проведення відкритих уроків фізичної культури, фізкультурно-оздоровчі заходи із залученням батьків, спортивні вечори. Львова згідно розроблених уніфікованих таблиць показала: - низький рівень фізичного розвитку встановлено у 8.3% хлопчиків і 7.2% дівчаток; нижче середнього - у 15.0% і 13.9% відповідно; середній - у 36.8% і 34.7%; вище середнього - у 29.7% і 32.1% і високий рівень фізичного розвитку - у 12.2% і 12.1% учнів; низький рівень фізичної підготовленості зафіксовано у 23.0% хлопчиків і 28.3% дівчаток; нижче середнього - відповідно у 26.1% і 25.2%; середній - у 29.2% і 24.9%; вище середнього - у 17.5% і 16.2% та лише у 3.8% хлопчиків і 5.4% дівчаток - високий рівні фізичної підготовленості.