Спільна політика Європейського Союзу у сфері безпеки та оборони в умовах його розширення - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукРобота виконана на кафедрі міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. ПЕРЕПЕЛИЦЯ Григорій Миколайович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики. Київ, завідувач відділу воєнної політики та безпеки, кандидат політичних наук, ХРАБАН Ігор Анатолійович, Обєднаний інститут Національної академії оборони України, м. Захист дисертації відбудеться 23 квітня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої ради в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м.Запровадження Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони (СЄПБО) має на меті зробити ЄС самодостатнім гравцем, незалежним від єдиної на сьогодні наддержави - Сполучених Штатів Америки. У цій роботі автор, серед іншого, робить спробу довести, що саме у військо-політичній сфері співробітництва з ЄС Україна уже сьогодні може робити реальні кроки в реалізації свого євроінтеграційного курсу. Дослідження виконано відповідно до наукової програми кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Наукова проблема, яку вирішує автор, полягає у встановленні основних тенденцій розвитку Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони в контексті розширення ЄС, а також визначенні модальностей взаємодії ЄС та України в рамках СЄПБО. Мета дослідження полягає в аналізі теоретичного та ідейного базису європейської інтеграції в сфері безпеки та оборони у сучасних умовах, а також визначенні впливу розширення ЄС на формування та еволюцію Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони.Автором було встановлено, що поряд з наявною значною документальною базою тематики СЄПБО, яку становлять правочини Європейського Союзу, інших міжнародних організацій, двосторонні договори і акти національного законодавства України та країн-членів ЄС, проблематика Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони досить широко представлена як в зарубіжній, так і вітчизняній науковій літературі. Автором було встановлено, що жодна із вивчених в рамках роботи моделей повною мірою не віддзеркалює СЄПБО, а остання органічно поєднала в собі ознаки практично усіх безпекових та оборонних моделей, які коли-небудь застосовувались в європейському контексті. У другому розділі - “Сутність та особливості сучасної політики ЄС у сфері безпеки та оборони в умовах його розширення” - було проаналізовано фактори формування сутності та еволюції СЄПБО, особливості її імплементації країнами-членами Євросоюзу в умовах його розширення, а також вплив розширення Європейського Союзу на розвиток Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони. Означені фактори визначальним чином вплинули на формування сутності Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони яку можна визначити, як складову Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС, спрямовану на захист європейських цінностей та безпеки євроспільноти від новітніх викликів, зовнішніх та внутрішніх загроз поза межами сфер компетенції діючих в Європі міжнародних систем безпеки та колективної оборони, шляхом органічного поєднання військових та невійськових засобів. Автором було встановлено, що рівень безпекової співпраці Євросоюзу з третіми країнами залежить від їх ролі та місця в міжнародній безпековій системі, геополітичних міркувань, статусу в рамках міжнародних безпекових структур, зовнішньополітичних, безпекових та оборонних принципів тощо.Перша полягає у відсутності спеціальної теоретичної концепції, яка б повною мірою розкривала роль та місце цієї політики в європейській та світовій безпековій системі. Автором, було помічено також, що, здебільшого, науковці схильні відштовхуватись від двох протилежних постулатів: з одного боку, важливості та перспективності розвитку ЄС власних безпекових та оборонних можливостей як природного виміру інтеграції “вглиб” (т.зв. єврооптимісти), з іншого - примату євроатлантичного механізму забезпечення миру і стабільності на континенті та безперспективності розбудови СЄПБО (відповідно - європесимісти). Міжнародна політична ситуація, яка склалася у період після завершення “холодної війни” обумовила якісно новий безпековий режим на європейському континенті, що, в свою чергу, спричинило появу низки факторів, які сприяли усвідомленню європейцями необхідності побудови власної спільної політики в сфері безпеки та оборони.

1. Основний зміст роботи