Спільна інформаційна політика: політична дискусія у країнах-членах ЄС - Статья

СПІЛЬНА ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА: ПОЛІТИЧНА ДИСКУСІЯ У КРАЇНАХ-ЧЛЕНАХ ЄСПолітична дискусія щодо змісту спільної інформаційної політики ЄС розглядається як необхідна умова, що призведе до розбудови ефективного інформаційного суспільства. Проблемою статті є теоретичні концепти, політичні дискусії навколо змісту та проблем імплементації нормативно-правових документів ЄС починаючи з 1970-х років XX ст. до сьогодення, що визначають зміст та напрямки розвитку інформаційної політики ЄС. Ідейні концепти, що визначають поведінку учасників політичного процесу та визначають спрямування інформаційної політики ЄС, потребують аналізу через необхідність визначення найбільш оптимальних технологій досягнення високого ступеню розвитку інформаційного суспільства, а також визначення умов і ситуацій для прогнозування його розвитку. Зокрема, до блоку теоретичних концептів що вплинули на формування засад інформаційної політики ЄС слід віднести роботи Деніела Бела з його концепцією постіндустріального суспільства, Мануеля Кастельса з потужною теорією щодо інформаційного капіталізму в мережевому суспільстві, погляди Герберта Шіллера про потреби розвиненого капіталізму в інформації та маніпулюванні нею, аргументи Юргена Хабермаса щодо занепаду “істинності” інформації, роботи Ентоні Гідденса, Жана Бодріяра, Зигмунта Баумана, Френка Уебстера [4]. З огляду на різноманіття підходів та багатоаспектність цієї проблеми, завданням статті є визначення складових та напрямів інформаційної політики ЄС та висвітлення ходу політичної дискусії навколо проблем її імплементації, починаючи з 1970-х років XX ст. до сьогодення.Політична дискусія характеризується різноманіттям підходів щодо змісту та напрямів інформаційної політики ЄС. Теоретичними концептами, що покладені в основу політичних дискусій виступають роботи Деніела Бела з його концепцією постіндустріального суспільства, Мануеля Кастельса з потужною теорією щодо інформаційного капіталізму в мережевому суспільстві, погляди Герберта Шіллера про потреби розвиненого капіталізму в інформації та маніпулюванні нею, аргументи Юргена Хабермаса щодо занепаду “істинності” інформації, роботи Ентоні Гідденса, Жана Бодріяра, Зигмунта Баумана, Френка Уебстера. Практичним втіленням теоретичних концептів виступають праці західних управлінців та фахівців державного сектору, так роботи Бангемана, Мура поклали початок нової ери у визначенні магістральних шляхів розвитку інформаційного суспільства в ЄС. В розвитку політичної дискусії можна виділити наступні етапи: етап домінування технологічного детермінізму (1970-1980-ті рр. - в цей час позиції політичних лідерів країн ЄС є “погоджувальними” за більшістю показників інформаційної політики, магістральне твердження - нові інформаційні технології є визначальними у суспільному розвитку), етап “звернення від технологій до людини” (1990-ті рр. Основна ідея - зміна традиційних підходів і оцінок європейського співробітництва та конкуренції: від географічних орієнтирів, із врахуванням природних ресурсів, кліматичних умов, політико-економічних чинників, до політики, яка визначає місце кожної держави в світовій ієрархії залежно від впровадження нових наукових досягнень та високих технологій в усі сфери життєдіяльності суспільства.