Роль і завдання соціології в соціальному реформуванні українського суспільства. Обґрунтування О. Контом необхідності науки про суспільство. Основні ознаки і типологія суспільств. Сутність та роль соціальних технологій в управлінні соціальними процесами.
В широкому розумінні соціум є суспільство “тут і тепер”, і чим більше соціумів, тим складніше між ними відносини. Специфіка соціології серед інших суспільних наук полягає в тому, що вона вивчає суспільство під особливим кутом зору - крізь призму соціальних процесів та відносин, які становлять основний зміст соціальної реальності. Соціологія вивчає соціальну сферу життя суспільства - область соціальних відносин як відносин між більш чи менш широкими спільнотами людей та самим людьми, що є частинами тих спільнот. У центрі соціального життя - взаємодія людей, а індивід і група - сукупність соціальних звязків, що породжують складні соціальні структури: особистість, індивід, суспільство, культура, держава, право, мораль, наука, мистецтво, родина тощо. Соціальне - це сукупність тих чи інших властивостей, особливостей суспільних відносин, інтегрованих індивідами або спільностями в процесі спільної діяльності в конкретних умовах, що виявляється у їхніх взаємовідносинах, у ставленні їх до свого становища в суспільстві, до явищ та процесів суспільного життя.Під структурою соціологічного знання розуміють систему взаємоповязаних уявлень, понять, поглядів, теорій соціальних процесів різних рівнів (чи то життєдіяльність окремих людей, соціальних груп чи суспільства в цілому). Має трьохрівневу структуру: 1 рівень - теоретична соціологія; 2 - спеціальні соціологічні теорії (соціологія середнього рівня); 3 - емпірічні соціологічні дослідження. Теоретична соціологія - основну увагу концентрує на вивченні фундаментальних наукових проблем, повязаних з формуваннями знання про соціальну дійсність, описуванням, поясненням і розумінням процесів соціального розвитку, розробкою концептуальних основ соціології, методології та методів соціологічного дослідження.Кожна наука, виділяє для себе особливу область пізнання, виробляє і свій, специфічний метод дослідження, яким вона користується поряд із загальнонауковими методами, властивими й іншим наукам. Якщо визначення предмета соціології дозволяє одержати відповідь на питання, що вивчає ця наука, то характеристика її методу покликана дати загальне розуміння того, як, яким чином соціологія підходить до вивчення суспільства. Специфіка методу соціології визначається насамперед особливостями предмета даної науки. У найбільш загальному вигляді можна виділити в соціології три головні умови реалізації вимог наукової методології: 1) принцип емпіризму - використання емпіричних процедур з метою встановлення обєктивної достовірності одержаних у дослідженнях фактів та узагальнень; 3) цілісна нейтральність соціології, незалежність її від будь-яких заангажованих установ, які, за звичай, пропонують різні класи і партії в суспільстві.Маючи обєктом вивчення суспільство, соціологія виявляє у звязках, відносинах між людьми багато загально необхідного, незмінного, стійкого, повторюваного. Такі звязки та відношення, переважно, причиново-наслідкового характеру, дістали назву закономірних, а в науці позначаються поняттям "соціальний закон". На думку вчених, соціальні закони слід розглядати як обєктивні правила, основу яких становлять інтереси, мотиви, прагнення людей до задоволення власних потреб у поліпшенні умов існування, у безпеці, у визнанні оточення, у самовираженні й самопізнанні. Тож учені доходять висновку, що в дійсності соціальні закони не є раз і назавжди даними, абсолютно незмінними; вони охоплюють, фіксують певні тенденції ймовірного звязку. Найбільш поширеною в сучасній соціології є думка, згідно з якою виокремлюють пять груп законів: • закони, що констатують співіснування соціальних явищ (наприклад, якщо має місце ринкова економіка, то наявна соціальна диференціація);• закони, що встановлюють тенденції ймовірного звязку (приміром, упровадження інформаційних технологій вимагає структурної перебудови економіки);• закони функціональні, що встановлюють звязки між основними елементами соціального обєкта (наприклад, демократичний політичний режим зумовлює політичний і економічний плюралізм);• закони, що фіксують причиновий звязок між соціальними явищами (наприклад, високоаномічне суспільство спричиняє тенденцію до зростання злочинності в суспільстві); • закони, котрі стверджують можливість або ймовірність звязків між соціальними явищами (наприклад, рівень злочинності в суспільстві є змінним і коливається разом з економічними циклами).Здобуваючи і накопичуючи знання про закони і закономірності функціонування і розвитку історично визначених соціальних систем, про різні сфери суспільного життя, всі його складові частини соціологія тим самим реалізує пізнавальну функцію. · Просвітницька (яка описує соціальне життя загалом, інформує людей про загальні риси, розвитку суспільства, сприяючи формуванню цілісного уявлення про суспільство як соціальний феномен). Органічно вписуючись у систему наукового знання, соціологія вже з моменту свого народження посіла чільне місце серед загалу інших наук.
План
Зміст
Тема 1. Вступ до соціології
1. Соціологія як наука. Обєкт та предмет соціології
2. Сутність “соціального” як провідної соціологічної категорії
